Життя лісу 2

Назва реферату : Життя лісу
Розділ : Екологія

Життя лісу

Мабуть немає людини, яка б не була в лісі, проте не кожний зможе відповісти на запитання: «Що таке ліс?» у Ліс — це не просто велика кількість дерев, а така сукупність рослин, в якій відбувається тісний вплив їх одне на одного, на зайнятий ними грунт і на атмосферу.

Порівняємо два дерева, з яких одне виросло на прос­торі, а друге — в лісі. У поодинокого дерева висота порів­няно невелика, крона широка і опускається майже до зем­лі, гілки товсті і розміщені під прямим кутом, товщина стовбура значно більша, ніж у лісі, і із збільшенням висо­ти швидко зменшується. У лісі дерева ростуть густо, зми­каються кронами, утворюючи суцільне шатро. Дерева в лісі тягнуться до світла, а тому стовбури їхні стрункі й витягнуті, крона невелика і складається з тонких гілок, які ростуть вгору переважно під гострим кутом. Нижні гіл­ки внаслідок затінення всихають і відпадають, тобто від­бувається природний процес очищення стовбура від суч­ків. Довжина крони дерева не більша за 1/3 — довжини стовбура. Відмінність між одновіковими деревами, що рос­туть у лісі і на просторі, зумовлюється різними умовами розвитку.

У лісі всі дерева разом зменшують швидкість вітру. Коли на відкритих просторах дме сильний вітер, у лісі по­рівняно тихо. Дерево, що росте на просторі, само проти­стоїть ураганним вітрам, тому воно не може бути таким високим, як лісові дерева. Крім того, поодинокому дереву немає потреби тягнутися вгору, оскільки немає підросту, і воно не затінюється.

На кожному гектарі молодого лісу в перші роки його життя налічують десятки, а то й сотні тисяч деревець. Од­ні з них перебувають у більш сприятливих умовах, не при­гнічуються трав'янистою рослинністю, а тому ростуть швидше, а інші — навпаки. Неоднаковий ріст зумовлюється також різними спадковими ознаками.

ОХОРОНА ЛІСІВ ВІД ПОЖЕЖ ТА ПОШКОДЖЕНЬ

І Ліс гостинно зустрічає всіх, хто шукає в ньому відпо­чинку, проте, йому самому потрібна безкорислива допомо­га. Він не може сам захистити своїх багатств або поста­вити лічильники. Таким «лічильником» повинна бути наша совість. На превеликий жаль, ще є люди, які вважають, що в лісі все дозволено: можна розводити багаття, зали­шати сміття, ламати дерева, топтати, рвати і знищувати рослинність.

їх не турбує те, що на місці розведеного багаття ви­горяє не тільки рослинність, а й земля, на якій нічого не росте протягом трьох-чотирьох років. У деяких місцях ма­сового відпочинку на кожному гектарі залишаються 100— 250 слідів від вогнищ. Навколо них — обламані гілки, пошкоджені вогнем дерева, зарубки і написи на деревах, па­пір, консервні банки, поліетиленові мішки тощо. У місцях масового відпочинку, зокрема в зелених зонах міст, скрізь чути звуки транзисторів, а тому звірі й птахи тікають звід­ти, птахи не можуть виводити пташенят. А там, де немає птахів, розмножуються шкідники, які завдають лісу ве­личезної шкоди. Часто до лісу приходять люди, які не зна­ють правил поведінки в ньому, їхня любов до лісу лише споживацька. Ось чому велике значення має поширення серед населення, насамперед учнів, знань про ліс. Чим краще знатимуть вони ліс, тим свідоміше любитимуть його, дбатимуть про нього. Не бездумне споглядання природної краси, а глибоке й свідоме розуміння її явищ і зв'язків між ними — ось завдання кожної культурної людини.

Розумне користування дарами природи — невід'ємне право людини. Проте неприпустимо знищувати і пошкод­жувати дерева. Кожне пошкодження — ворота для різних інфекцій. Дерева намагаються заліковувати свої рани, ви­трачають на це багато життєвих сил, передчасно гинуть.

Величезної шкоди лісам завдають лісові пожежі. Це страшне лихо не тільки для деревної рослинності, але й для всього живого. Основна причина їх виникнення — по­рушення протипожежних правил відпочиваючими та іншими людьми, які перебувають у лісі. Гинуть не тільки дерева, а й птахи, звірі, вигоряє лісова підстилка і верхній шар грунту.

За кілька хвилин вогонь може знищити те, що виросло за кілька десятиріч. Пожежа завдає величезної шкоди на­віть тоді, коли вона поширюється лише по землі і не пе­реходить на крони дерев. При цьому горить лісова підстил­ка, гинуть корисні комахи і мікроорганізми. Вогонь ослаб­лює дерева. На них нападають шкідники, і з часом дерева гинуть.

У лісі, зокрема в суху погоду, слід суворо додержувати протипожежних правил. Багаття розкладати дозволяється у виняткових випадках в сиру погоду лише тим, хто про­водить у лісі якісь роботи. Перш ніж розкласти вогонь на галявині, в визначеному для цього місці знімають дерни­ну і відносять її вбік. На галявині виривають суху траву. Якщо грунт торф'янистий, то розводити багаття катего­рично забороняється, бо це може призвести до підземної пожежі.

Коли потреба у вогні зникає, його гасять, заливаючи водою або закидаючи землею, а дернину кладуть на місце. У зелених зонах міст і робітничих селищ вогонь нікому розкладати не дозволяється. У суху погоду забороняється навіть відвідувати хвойні лісонасадження.

Для запобігання пожежам ліс очищають від хмизу, су­хостою, сміття, влаштовують спеціальні протипожежні смуги, на пісках і супіщаних землях вирощують стійкіші проти вогню хвойно-листяні насадження. Для своєчасного виявлення пожеж у лісах застосовуються авіапатрулювання і наземна охорона лісів, будують спеціальні спостереж­ні вежі, пожежно-хімічні станції, лісогосподарські підпри­ємства забезпечуються