Френсіс Бекон про культуру

Френсіс Бекон

Френсіс Бекон (1561—1626) — один із перших філософів Нового часу, засновник англійського матеріалізму. За своїми поглядами міг би бути зарахований до філософів доби Відродження: натурфілософія XVI ст. визначала його погляди на природу, а ренесансний гуманізм живив його вчення про безмежну могутність людини, про її панування над природою. Але, як уважав Ф. Бекон, досягти такої могутності людина може лише завдяки науково-технічному прогресові. І така позиція свідчить про належність філософа вже до нової епохи. Серед численних філософських питань, над якими він працював протягом життя, проблема могутності людського знання та експериментального дослідження природи посідає головне місце.

Життєвий цілях і філософська творчість. Народився Ф. Бекон 22 січня 1561 р. в Лондоні, в сім'ї одного з найвищих урядовців Єлизаветинського двору. Навчався в університеті Кембриджа, готував себе до державної служби. Його кар'єра почалася в юридичній корпорації Грейс-Інн. Згодом Ф. Бекон стає старшиною цієї корпорації. Проте його прагнення посісти урядову посаду при королівському дворі задовольняється лише після смерті Єлизавети. За короля Якова І Стюарта Ф. Бекон робить блискучу кар'єру. 1617 р. стає хранителем великої печатки, а 1618 р. — лордом-канцлером і пером Англії.

Він дістає звання рицаря і титул барона Веруламсь-кого. Король доручає йому управління державою. Ф. Бекон активно займався соціально-економічними проблемами Англії. Розквіт і добробут своєї країни він пов'Ят зував з розвитком мануфактур і торговельних компаній, з розширенням колоній. Як державний і політичний діяч віддавав перевагу інтересам тих прошарків англійського суспільства, які орієнтувалися на торговельно-иромисловий розвиток. Водночас Ф. Бекон обстоював сильну централізовану владу, яка могла б захистити англійську промисловість від конкуренції, забезпечити її колоніальними ринками. В Англії, як і в інших країнах Європи, абсолютизм королівської влади створював сприятливі умови для розвитку промисловості й зародження капіталістичних відносин. Але державна кар'єра Ф.Бекона дуже швидко зазнає краху. Парламентська комісія висуває проти нього звинувачення в хабарництві. Ф. Бекон мусив визнати свого 5 провину на суді, який позбавив його всіх відзнак і при-£ судив до ув'язнення та великого штрафу. І хоча король невдовзі скасував цей вирок, політична кар'єра Ф. Бекона скінчилася. Проте такий поворот у його житті мав і позитивні наслідки. Ф. Бекону нічого не залишалося, як цілковито віддатися іншій своїй пристрасті – науці.

Ще 1605 р. ним був опублікований трактат «Удосконалення пізнання» (Edvancement of learning), у якому він обґрунтовував велике значення наук і висловлював ідею щодо їхньої класифікації. З метою популяризації своїх 2 ідейкраїнах Європи Ф. Бекон здійснює переклад розширеного варіанта книги на латину й публікує в 1623 р. під назвою «Про гідність та примноження наук» (De dignitate et augmentis). А 1620 p. латиною був опублікований його головний філософський твір «Новий органон» (Novum Organum). Англомовне видання вийшло 1674 р. Обидва твори становлять перші дві частини незавершеної праці «Велике відновлення наук» (Istauratio Magna Scientiarum). Уже після смерті автора була надрукована утопія «Нова Атлантида». Помер Ф. Бекон 1626 р.

Ф. Бекон був сином свого часу і добре розумів потреби епохи.Розвиток капіталістичного виробництва вимагав прогресу науки. Вся діяльність Бекона спрямовувалася на філософське обгрунтування наукового знання нового типу, розробку нових поглядів на мету наукового пізнання, його методи, утвердження першорядного значення науки в житті суспільства.Саме цій ідеї присвятив головні праці англійський філософ. Проте літературна творчість Ф. Бекона цим не обмежувалася. Його перу належить ще «Історія Генріха VII». І якщо «Нова Атлантида» була утопічним зображенням очікуваного майбутнього, то «Історія Генріха VII» постає як ідеалізація минулого, тих його моментів, що сприяли розвитку промисловості й ремісництва. Ф. Бекон залишив також цілу низку невеликих творів із проблем громадського життя, політики й моралі. Його «Політичні й моральні есеї, або настанови» близькі за жанром до «Дослідів» М. Монтеня, з творчістю якого у Ф Бекона багато спільного. Вважається, що Ф. Бекон започаткував в Англії (так само як Монтень у Франції) Літературний жанр есеїстики. Людина високих обдарувань, він був не тільки видатним громадським і 1в політичним діячем, масштабно мислячим філософом, а й талановитим літератором.

Якщо абсолютна більшість авторів до Френсіса Бекона, кажучи про культуру і цивілізації, звертали свою увагу передусім на духовні аспекти і бачили культурний прогрес у першу чергу в бурхливому розвитку образотворчого мистецтва та літератури, музики та архітектури, у вихованні всебічно розвиненої, Гармонійного людини, здатної до розкріпаченню всіх наявних у нього потенцій та задатків, то Френсіс Бекон переносить акцент на розгляд досягнень у галузі науки, техніки, промислового виробництва, які, на його думку, найбільш яскраво свідчать про досягнення тієї чи іншої нацією певного культурного рівня .Культура для Френсіса Бекона не тільки і не стільки результат «обробітку душі», як вважали древні греки і римляни, а фінал діяльності з підкорення сил природи, підпорядкування її волі і інтелекту діючого індивіда, що спирається на міць техніки і дані дослідної науки. Вона, на його думку, виникає з взаємини природи і людини і, по суті, є не що інше, як «людина в його став