Філософські ідеї Аврелія Августина

Міністерство освіти і науки України

Луцький Державний Технічний Університет

кафедра філософії

РЕФЕРАТ

на тему: " Філософські ідеї Аврелія Августина "

Написав: студент ЕП-12

Кирильчук І.Л.

Луцьк 2001

Найбільшим християнським мислителем періоду патристики і найбільш видатним з "батьків церкви" був Аврелій Августин (354-430). "Ти нас створив для себе, і наше серце буде неспокійним, поки не затихне в тобі". Цією пропозицією починаються "Сповіді", у тридцятьох книгах яких він у формі молитви розповідає про своє життя, що відрізнялося занепокоєнням, постійним пошуком і багатьма помилками, доти поки не знайшов внутрішній спокій - спокій душі - у християнстві.

Народився він у м. Тагасте в Нумидії (Північна Африка), був сином батька-язичника і матері-християнки. У Карфагені, Римі і Милані він вивчав риторику. Читання трактатів Цицерона розбудило в ньому інтерес до філософії, він захотів знайти істину. Спочатку він вірив, що знайде її в манихейців, у навчанні про дуалізм добра і зла. Пізніше в його думках з'являється академічний скептицизм, від якого він звільняється, вивчаючи неоплатоників, зокрема Гребля . Платонічна філософія ближче усього підходить до релігійній вірі.

Зрештою істину Августин знаходить у християнстві, до якого він переходить у 387 р. насамперед під впливом християнського проповідника, міланского єпископа Амброся. Пізніше він був призначений пресвітером і зведений у сан єпископа схыдноафриканского міста Гіппо. Тут у 430 р. він і вмер.

У своїх добутках він піддав жагучому судженню помилкові навчання, яким сам тривалий час випливав. У трактаті, спрямованому проти академіків, він засуджує скептицизм, виступає проти манихейства й інших єретичних навчань. Крім "Сповіді" до його головних трактатів відносяться: "Про трійцю" , де систематизовані теологічні погляди, і "Про град божому". Останній трактат вважається головним твором Августина, тому що містить його историко - філософські погляди. У перших п'ятьох книгах цієї об'ємистої праці Августин указує на те, що Рим упав з вини власного егоїзму й аморальності, але не з вини християнства, як про це говорять. У наступних п'ятьох книгах говориться про знехтуване язичество й омани колишньої філософії. В інших двадцятьох книгах пише про протилежність між світською (диявольської) державою і царством божим, утіленням якого є церква; боротьба між ними представлена як боротьба добра і зла.

Спосіб викладу матеріалу в працях Августина відповідає його бурхливому, неспокійному характеру; писав він жагуче і неукротимо, різко переходив від однієї позиції до іншої. Про нього говорили, що ні в кого з великих мислителів не було таких перепадів між найвищим і низменнейшим, що серед церковних святих він був найменш святим і найбільше людиною. Його творчість не має монолітного характеру, воно не утворить єдиної системи, але є джерелом, з якого довго черпала християнська філософія.

Філософія Августина виникає як симбіоз християнських і древніх доктрин. З древніх античних філософських доктрин головним джерелом для нього був платонізм, що він знав по перевазі у викладі неоплатоников. Ідеалізм Платона в метафізиці, абсолютизм у теорії пізнання, визнання розходження духовних принципів у структурі світу (добра і погана душа, існування окремих душ), упор на ірраціональні фактори духовного життя - усе це вплинуло на формування його власних поглядів.

Навчання Августина стало визначальним духовним фактором середньовічного мислення, вплинуло на всю християнську Західну Європу. Ніхто з авторів періоду патристики не досяг тієї глибини думки, що характеризувала Августина. Він і його послідовники в релігійній філософії вважали пізнання бога і божественної любові єдиною метою, єдиної повної змісту цінністю людського духу. Дуже мало місця він відводив мистецтву,

культурі і природничим наукам.

Християнській основі своєї філософії Августин надавав великого значення. Він здійснив те, що тільки позначено в його попередників: зробив бога центром філософського мислення, його світогляд був теоцентрическим. З принципу, що бог первинний, випливає і його положення про перевагу душі над тілом, волі і почуттів над розумом. Ця першість має як метафізичний, так і гносеологічний і етичний характер.

Бог є вищою сутністю, тільки його існування випливає з власного єства, все інше з необхідністю не існує. Він єдиний, існування якого незалежно, все інше існує лише завдяки божественній волі. Бог є причиною існування всякого сущого, усіх його змін; він не тільки створив світ, але і постійно його зберігає, продовжує його діяти. Августин відкидає представлення, відповідно до якого світ, будучи створеним один раз, розвивається далі сам.

Бог є також найважливішим предметом пізнання, пізнання ж минущих, релятивних речей безглуздо для абсолютного пізнання. Бог виступає в той же час і причиною пізнання, він вносить світло в людський дух, у людську думку, допомагає знаходити людям правду. Бог є найвищим благом і причиною всякого блага. Тому що усі існують завдяки богу, так і всяке благо походить від бога.

Спрямованість до бога для людини природна, і єдино через з'єднання з ним людина може досягти щастя. Філософія Августина в такий спосіб відкриває простір для теології.

Душу Августин ро