Емпіризм: знання й досвід

Емпіризм: знання й досвід

Вступ

У середині XIX століття, довгий період панування донаукової психології підійшов до кінця. У цей час європейською філософською думкою опанувала нова мода - позитивізм. Це навчання, як і сам термін, бере початок від робіт французького філософа Огюста Конта (1798-1857), що, говорять, довідавшись, що незабаром умре, заявив, що з його смертю мир зазнає безповоротної втрати.

Конт поставив перед собою воістину титанічне завдання - піддати систематичному перегляду все людське знання. Для того, щоб зробити цей намір трохи більше реальним, він вирішив обмежити свою роботу використанням тільки безперечних даних - тих фактів, які встановлені за допомогою строгого наукового методу. З його погляду, у достатній мері надійними можуть уважатися тільки ті факти, які піддаються об'єктивному науковому спостереженню. Всі спекулятивні або метафізичні твердження, отримані чисто логічним шляхом, були оголошені ілюзорними й відкинуті.

Позитивізм - навчання, що визнає дійсними тільки ті явища й факти, які піддаються спостереженню.

Матеріалізм - філософське навчання, що затверджує, що всі події у Всесвіті можуть бути пояснені у фізичних термінах, як різні прояви матерії і її властивостей.

Емпіризм - філософська позиція, що повідомляє єдиним джерелом пізнання спостереження за природою, емпіричний досвід.

Прийняття позитивістської орієнтації означало, що відтепер учені повинні покладатися на висновки тільки цілком певного типу. Цю позицію можна виразити в такий спосіб: «Довіряти можна лише свідченням наших почуттів, тільки вони дають наукові знання. Все інше - попросту нісенітниця!». Такою «нісенітницею» виявилися всі традиційні філософські й теологічні проблеми. Лише наукове знання гідно визнання.

Антиметафізична тенденція знайшла підкріплення й у сфері властиво філософського знання. Навчання матеріалізму затверджувало, що всі події у Всесвіті можна описати й пояснити природними факторами, як різні властивості матерії й енергії. З погляду матеріалізму навіть свідомість людини можна пояснити на основі знань фізики й хімії. При цьому в центрі уваги матеріалістів перебувало вивчення фізичних характеристик - анатомічних і фізіологічних структур мозку.

Третя група філософів стояла на позиціях емпіризму. Головною темою міркувань для них було питання про походження знання. На їхню думку, єдиним джерелом знання є почуттєвий досвід.

Позитивізм, матеріалізм і емпіризм послужили філософським обґрунтуванням наукової психології, що народжується. Однак головна роль - серед трьох названих напрямків - належить, безумовно, емпіризму. Саме він у якості центральної ставив перед собою завдання досліджувати, як міцніє розум людини, як множаться його знання. Відповідно до даної крапки зору, пізнання здійснюється переважно шляхом акумулювання почуттєвих вражень. Ця позиція протистоїть концепції Декарта, відповідно до якої частина ідей, що мають для процесу пізнання найважливіше значення, носить уроджений характер. У нашім викладі ми торкнемося позицій деяких найбільших англійських емпіриків: Джона Локка, Джорджа Берклі, Давида Юма, Давида Гартли, Джемса Милля й Джона Стюарта Милля.

Джон Локк (1632-1704)

Джон Локк народився в родині дрібного чиновника-юриста, учився в університетах Лондона й Оксфорда. Ступінь бакалавра він одержав в 1656 році, і незабаром після цього захистив дисертацію на звання магістра. Протягом декількох років Локк викладав в Оксфорді грецьку мову, літературу й філософію, а потім зайнявся ще й медичною практикою. Згодом Локк захопився політикою, переїхав у Лондон і надійшов на службу секретарем до графа Шефтсбери. Незабаром він став довіреною особою й іншому цього політичного діяча, відомого своїм полемічним даруванням.

Вплив Шефтсбери в уряді, однак, падав, а в 1681 році, після участі в невдалій змові проти Карла II він змушений був бігти в Голландію. Хоча сам Локк безпосередньо не був замішаний у змові, дружба із Шефтсбери викликала підозри й на нього, і йому так само довелося зникнути в Голландії. Через кілька років, коли можна було вже повернутися в Англію, Локк стає уповноваженим по апеляціях і пише кілька книг із проблем утворення, релігії й економіці. Він відстоює право людей на волю совісті й право самим розпоряджатися власним життям. Ці роботи приносять йому широку популярність по всій Європі. Локк стає одним з лідерів ліберальної думки. Деякі його ідеї лягли в підставу Декларації незалежності Сполучених Штатів Америки.

В області психології найбільш значним добутком Локка є його «Досвід про людський розум». У цій роботі, що з'явилася результатом напруженої двадцятилітньої праці, утримується найбільш повний виклад його поглядів. За період до 1700 року книга витримала чотири видання, була перекладена на французьку мову й латинь. Саме з моменту появи цієї роботи можна вести відлік історії британського емпіризму.

Як виникає знання?

У центрі уваги локковської системи стояли питання теорії пізнання. Яким образом відбувається пізнання, як виникає нове знання? Локк, на противагу Декарту, заперечує існування вроджених ідей. Від народження людина не має ніякі знання, все приходить із досвідом. Локк визнає, що деякі ідеї, наприклад, ідея Бога, можуть здатися дорослій людині вродженими. Але це відбувається тільки тому, що ми засвоїли цю ідею в раннім дитинстві й просто не пам'ятаємо себе без її. Таким чином, уроджений характер деяких ідей - не більш ніж ілюзі