Вплив філософії на психологію

Вплив філософії на психологію

Дух механіцизму

В XVII столітті в королівських садах і парках Європи поряд з іншими чудесами й дивинами цього дивного століття з'явилися нові вигадливі звеселяння: водяні струмені подавалися по прокладеним під землею трубам і змушували рухатися механічні фігури. Ті, у свою чергу, виконували самі неймовірні й мудрі рухи, грали на музичних інструментах, а також видавали інші звуки. Педалі, заховані непомітно, реагували на вагу тіла, вода спрямовувалася по трубах, і статуї зненацька починали рухатися.

Ці забави аристократів відбивали в собі повальне захоплення того століття машинами у всіх їхніх видах. Механіцизм навчання, що ґрунтується на твердженні, що всі природні процеси визначені на механічному рівні й можуть бути пояснені на основі законів

«Дух часу» в XVII-XIX століттях був тим інтелектуальним ґрунтом, на якому виросла психологія. Базовою ідеєю культури XVII століття - як у сфері філософії, так і психології, що перебувала під її впливом, - був дух механіцизму, уявлення Всесвіту у вигляді гігантської машини. Ця концепція ґрунтувалася на твердженні, що всі природні процеси визначені на механічному рівні й можуть бути пояснені на основі законів фізики.

Ідея механіцизму визріває спочатку у фізику, що у ті часи називалася натурфілософією, у роботах італійського фізика Галілео Галілея (1564-1642) і англійського фізика й математика Ісака Ньютона (1642-1727). Уважалося, що увесь світ складається з якихось часток матерії, що перебувають у безперервному русі. Відповідно до Галілею, матерія складається з дискретних корпускул або атомів, що впливають один на одного при зіткненні. Ньютон піддав галілеєвську версію перегляду й припустив, що імпульси руху передаються від атома до атома не при безпосередньому контакту, а під впливом сил притягання й відштовхування. Однак ці доповнення, хоча й зробили значний вплив на історію фізичних ідей, на розвиток психології істотно не вплинули.

Оскільки Всесвіт складається з атомів, що рухаються, будь-яке фізичне переміщення (рух кожного атома) викликається безпосередньою причиною. Результат такої взаємодії піддається виміру - і, отже, повинен бути цілком передбачуваний. Всесвіт повністю впорядкований і працює в буквальному значенні, як годинники або який-небудь інший зроблений механізм. Мир створений Богом зробленим образом - в XVII столітті саме Богові приписувалося створення всіх діючих причинно-наслідкових зв'язків, - і як тільки вченим удасться відкрити закони функціонування миру, вони зможуть абсолютно точно пророчити все, що відбудеться в майбутньому.

Методи й досягнення науки росли в ту епоху рука об руку з розвитком технології, доповнюючи один одного. Спостереження й експеримент, супроводжуваний точними кількісними методами, стали невід'ємними рисами науки. Дослідники намагалися осягти кожне явище, описуючи його в точних кількісних формулюваннях, - таке була основна вимога механістичного підходу. Саме в цей час з'являються досить зроблені термометри, барометри, логарифмічні лінійки, маятниковий годинник та інші механічні прилади, настільки характерні для століття механіки. Ці події, у свою чергу, сприяли формуванню переконання про те, що абсолютно будь-яке явище у Всесвіті піддається кількісному виміру.

Годинний механізм Всесвіту

Метафора годин досить точно виражає собою дух механіцизму XVII сторіччя, а тому годинний механізм по праву може бути названий найбільшим винаходом всіх часів. Годинники, як і комп'ютери в XX столітті, виявилися причиною своєрідного технологічного прориву. Жоден інший механічний прилад не зробив настільки величезного впливу на людську думку на всіх її рівнях. До XVII століття годинників була безліч - як по числу, так і за формою. Існували порівняно невеликий настільний годинник. Інші, побільше, містилися на церквах і урядових будинках, так що їх можна було бачити й чути на багато миль навколо. І якщо механічні фігури в королівських садах були призначені для звеселяння еліти, то годинники були доступні дуже багатьом, поза залежністю від соціального класу або рівня добробуту. Образ годинного механізму буквально «опанував розумами й душами цілої цивілізації так, як ніяка інша машина колись... Рідко коли в історії механічний прилад настільки безпосередньо виражав собою й, у свою чергу, визначав інтелектуальний клімат цілої епохи».

Годинники були самим доступним, звичним, точним і передбачуваним механізмом, а тому згодом учені й філософи стали сприймати їх як модель миру в цілому. Вони запитували себе, чи не є й весь Всесвіт - якийсь «величезний годинний механізм, створений і пущений у хід Творцем»? Багато вчених - і серед них такі, як англійський фізик Роберт Бойль, німецький астроном Іоганн Кеплер і французький філософ Рене Декарт - давали позитивну відповідь на це питання, затверджуючи, що Всесвіт є не що інше, як «чудовий зразок годинного механізму». Вони були переконані, що гармонія й порядок у Всесвіті можуть бути зрозумілі за аналогією з годинним пристроєм: як чітка робота годин - це щось додане механізму годинникарем, точно так само й упорядкованість миру в цілому мислилася як щось повідомлене миру Богом.

Німецький філософ Християн фон Вольф описував подібність Вселеної й вартового механізму дуже просто: «Мир поводиться точно так само, як і годинники». А його учень Іоганн Кристоф розвив цей принцип у такий спосіб: «Як тільки увесь світ є якийсь механізм, він може бути почасти уподібнений годинникам;