Проблеми державотворення в поглядах М.Грушевського

ДИПЛОМАТИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ

Кафедра європейської та євроатлантичної політики

РЕФЕРАТ

З навчального курсу «Філософія політики»

Проблеми державотворення в поглядах М.Грушевського

Виконав:

слухач 1-го курсу гр. №4

Арустамян С.М.

Київ–2010

Актуальність теми дослідження. Набуття нового статусу неминуче ставить нові проблеми і питання, в тому числі й ті, що прийшли в сьогоднішній день з далекого минулого. Про їх існування та зміст говорять праці численних вітчизняних вчених. В ряді імен особливе місце займає М.Грушевський - видатний історик і суспільно-політичний діяч кінця ХIХ - початку ХХ сторіччя, голова Української Центральної Ради. Спираючись на результати ґрунтовного вивчення різноманітних джерел та праць інших дослідників, вчений побудував нову схему історії України. Важливе місце в цій схемі займає історія Київської Русі, яка розглядається не лише як країна, а й як держава.
Останній аспект є дуже цінним для юристів в цілому і істориків держави і права зокрема тому, що дозволяє визначити місце і рівень розвитку держави і права, ступінь досконалості суспільної структури східного слов`янства IХ - початку ХII ст.

Становлення нової української національної держави супроводжується поглибленим вивченням історії етнічного державотворення культурного спадку, особливо народоправної традиції. Важливість дослідження цієї теми для України актуалізується, оскільки становлення демократії пов'язане з історичною державницькою культурою. Серед кола проблем історії української державності ключовою і складною є політична демократична культурна традиція. Проблема демократії в історії української держави традиційно перебуває у сфері інтересів науковців.

Демократизм в історії української державності був у полі зору М.Грушевського, М.Брайчевського, В.Барана, В.Мавродіна, О.Преснякова, Б.Рибакова та інших вчених. У своїх працях, присвячених історії українського народу, автори торкались проблем демократії у становленні Антської держави. В останні роки з'явилися нові наукові праці, в яких поглиблене розуміння демократизму, що надає можливість нового бачення українських національно-демократичних засад державотворення, а також уможливлює використання результатів цих досліджень для вироблення конкретних оціночних показників ефективності сучасної демократії.

Важко переоцінити значення особи Михайла Грушевського в історії України. Автор багатьох підручників з української історії, геніальний вчений і взагалі надзвичайно талановита людина, він був і видатним політичним діячем. Як зазначав В.Ф.Верстюк, у 1917 році, здається, не було жодного українського з’їзду, де б М.Грушевського не обирали почесним головою або від імені якого йому не надсилали б вітальних телеграм1. До повернення Михайла Сергійовича до Києва Центральна Рада була одним із політичних аутсайдерів, який лише “примірявся” до активної політики, a громадсько-політичне життя очолювали загальноросійські революційні організації. З приїздом М.Грушевського утворився той стрижень, навколо якого міг згуртуватись український рух.

Варто зауважити, що обрання Михайла Сергійовича Головою Центральної Ради було, звичайно, визнанням передусім його величезних наукових заслуг, беззастережного авторитету серед українства. Для теоретичного обгрунтування тогочасного висхідного політичного курсу М.Грушевський був, мабуть, порівняно з іншими, найбільш підготовленим. Грунтовне знання історії українського народу, його проблем, інтересів, вражаюча працездатність та інші видатні потенційні наукові можливості явно вирізняли Михайла Сергійовича серед когорти тогочасних діячів, винесених на гребінь політики потужною революційною хвилею. Тому за весь час існування Центральної Ради жодного разу не виникало питання про можливість заміни Грушевського на посту голови.

Вже протягом першого місяця перебування в Україні Михайло Сергійович зосередив увагу на популяризації рішень Всеукраїнського конгресу, який відбувся 6-8 квітня 1917 року у Києві, на з’ясуванні потреб національної роботи в організаційній, політичній і літературній галузях. Досить детально окреслив Грушевській і риси ладу, до якого, на його думку, мають прагнути українці.

Можливо, деякі аспекти поглядів вченого на українську державність недосконалі і помилкові, але вони були прогресивними на той час і варто ще раз переглянути їх зараз, коли ми намагаємося розбудувати демократичну правову державу.

Слід звенрути увагу на той факт, що визначний історик вважав, що багатовікові прагнення українців до свободи і рівності справдяться з перемогою Лютневої революції. Як послідовний демократ (і в чомусь, можливо, ідеаліст і навіть утопіст), він виходив з уявлення, що “у вільній російській республіці не може бути невільних людей.” Вчений був глибоко переконаний, що і Росія в цілому, і Україна зокрема, вступили в якісно нову стадію свого розвитку, коли вже неможливо озиратись назад, а треба прямувати вперед, виходячи з нових реалій.

На думку М.Грушевського, найпершим, чого мали домагатися українці, що повинно було стати центральним пунктом їхньої програми, є воля, свобода, право самостійно розпоряджатись власною долею. Тому повалення самодержавства вчений сприйняв як початок визволення, а в підтримці революції вбачав запоруку від реставрації старих порядкі

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать