Прагматизм Джона Дьюї

Джон Дьюї (1859 - 1952) - найбільш впливовий із всіх американських прагматистів.

Для американських філософів, як, мабуть, і інтелектуалів взагалі, він був і залишився вищим філософським авторитетом.

На відміну від Джемса, популярність і вплив Дьюї ніяк не пов'язані з його літературним стилем, тому що він пише досить безбарвно. Проте, якби будь-якого американського студента, аспіранта або викладача попросили б назвати одного філософа з великої букви, те, імовірно, чотири чоловіки з п'яти назвали б Дьюї.

За своє довге життя Дьюї проробив серйозну еволюцію. Спочатку він перебував під впливом німецької ідеалістичної філософії. Потім захопився неокантіанством. Пізніше зазнав впливу від біхевіоризму.

Спочатку він, подібно Джемсу, займався психологією, зокрема, психологією освіти. До кінця століття Дьюї захопився педагогікою й організував свою школу нового типу, а також розробив нову теорію педагогіки, що одержала назва «прогресуюче утворення». Його ідея полягала в тому, що школа - це не підготовка до життя, а сама є особливою формою життя. Дьюї вважав, що завдання школи не в тім, щоб наповнити мозок дитини якимсь зовнішнім матеріалом, вкладеним у її голову, у свідомість ззовні, а скоріше, у тім, щоб будити й розвивати власні задатки, уже наявні в дитині.

Дьюї написав ряд книг по педагогіці й по новій школі; деякі з них в 20-х роках були перекладені на російську мову й мали більший успіх.

Але потім, коли так звана «педологія» була в нас засуджена, як якась буржуазна лженаука, ідеї Дьюї були не тільки відставлені, але й піддані різкій критиці.

У другій половині 30-х років Дьюї став у нашій країні однієї з найбільш одіозних фігур. Справа в тому, що після відомих процесів у Москві він прийняв пропозицію очолити комісію з розслідування так званої «антирадянської діяльності» Троцького. Комісія виїхала в Мексику, де жив Троцький, і вивчила всі наявні матеріали.

Висновок її, підписаний Дьюї, був однозначним: Троцький ні в чому не винний, а посилання на нього, які робилися на процесах, не що інше, як наклеп. Зрозуміло, як могли поставитися до цьому офіційні кола Радянського Союзу.

Спеціальних робіт про Дьюї в нас нема, за винятком книжки Шевкина про його педагогіку. У листопаді 1990 р. в Інституті філософії була захищена кандидатська дисертація про проблему досвіду у філософії Дьюї.

Дьюї письменник дуже плідний. З-під його пера вийшло приблизно 30 книг і близько 900 статей. Дьюї - універсальний філософ. Його роботи присвячені не однієї якоїсь вузької або приватної області, але охоплюють весь спектр філософських і соціальних проблем, включаючи етику, естетику, релігію та ін.

У Європі Дьюї знають мало. Але американські автори затверджують, що багато ідей європейських філософів, особливо постпозитивистських і постмодерністських, передбачені в його роботах. А один з учнів і послідовників Дьюї, Сідней Хук, написав навіть книжку «Прагматизм і трагічний сенс життя», у якій проводить думка про ідейне споріднення екзистенціалізму з навчанням Дьюї.

Сучасний американський філософ Ричард Рорті бачить особливу заслугу Дьюї, так само, як і Л. Витгенштейна, у підриві того, що одержало назву фундаменталізму. Під фундаменталізмом у сучасній західній філософії мають на увазі характерне для колишньої філософії переконання в тім, що всі духовні, у тому числі й теоретичні, філософські явища, повинні мати якісь стійкі підстави, перші початки. Адже ще Аристотель визначав метафізику, або першу філософію, саме як «науку про перші початки буття й пізнання».

З погляду сучасних західних філософів, у всякому разі багатьох з них, ніяких таких підстав, або перших початків, ні, а філософія в цьому змісті є антифундаменталістською. Уважається, що Дьюї вніс великий вклад у руйнування фундаменталістського забобону.

І справді, для Дьюї, як і для Джемса, основне поняття філософії - досвід. При цьому досвід містить у собі все, що може стати предметом нашої свідомості й того або іншого нашого впливу. Говорити ж про якусь підставу досвіду просто безглуздо. Джемс зводив досвід до потоку свідомості. Дьюї цього не робить.

Пояснюється це тим, що Джемс, як і Пірс, був у філософії відвертим ідеалістом. У психології він скоріше дуаліст. Але у філософії вихідним поняттям для нього був «потік свідомості», нерідко рівнозначний «чистому досвіду».

Позиція Дьюї інша. Він супротивник яких-небудь різких розмежувань і особливо протиріч. Він керується «принципом безперервності», запозиченим у Пірса. Тому, якби досвід був явищем або потоком свідомості, то він неминуче протистояв би тому, що свідомістю не є. Дьюї відмовляється від такого протистояння. Тому досвід як основне поняття філософії Дьюї охоплює всі, всі фактори людського життя й діяльності. У Дьюї все є досвід і досвід є все.

До речі сказати, остання книга сучасного послідовника Дьюї, Джона Мак - Дермотта, називаються «Потоки досвіду».

Дьюї, таким чином, повідомляє себе прихильником емпіризму в самому широкому змісті цього слова. Джемс називав свою філософію «радикальним емпіризмом» у тому розумінні, що досвід для нього є універсальним і містить у собі почуттєвий досвід, (спіритичний), релігійний і моральний.

Дьюї ще більше розширює поняття досвіду, включаючи в нього художній, соціальний і культурний.

Досвід у Дьюї, по суті справи, охоплює все людське життя, включаючи й взаємини людини із природою й самою природою.

Про те, як Дьюї розуміє дос