Проблема человека в философии А. Камю

Київський університет ім. тараса шевченка

Кафедра філософії гуманітарних наук

Р е ф е р а т на тему: "Проблема людини у філософії А. Камю"

пошукувача

юридичного факультету

Вінярської Олени Романівни

Київ, 2000 р.

Зміст

Вступ Глава 1. Життя та творчість Альбера Камю ………………. Глава 2. Проблема людини у філософії Альбера Камю ..... 1. Основне питання філософії за А. Камю ...……………… 2. Бунтівна людина …………………………………………. Висновки …………………………………………………….. Література ……………………………………………………

3 4 6 7 11 17 21

Вступ

Однією з провідних течій суспільної думки ХХ століття є екзистенціальна філософія. Це філософія існування, що звертається до людини, її проблематики і на перший план висуває ідею унікальності людського буття. Еекзистенціальна філософія зосередилась навколо проблем людини та її місця в світі, а також наколо проблеми духовної витримки людини, що потрапила в потік подій і втратила контроль.

Екзистенціалізм виник напередодні першої світової війни в Росії (Л. Шестов, М. О. Бердяєв), після першої світової війни в Німеччині (М. Хайдеггер, К. Ясперс, М. Бубур), під час другої світової війни екзистенціалізм перейшов у Францію (Ж.-П. Сартр, А. Камю та Г. Марсель).

В екзистенціальній філософії в залежності від відношення до “трансцендентного” розрізняють два основних напрямки екзистенціалізму: релігійний (Г. Марсель, К. Ясперс) та атеїстичний (Ж.-П. Сартр, А. Камю).

Представники релігійного напрямку визначають екзистенціалізм як філософію буття людини, яка виходить за межі людини. З точки зору представників атеїстичного напрямку трансценденція є “ніщо”, яке виступає як найглибша таємниця екзистенції.[1]

В даній роботі ми розглянемо проблему людини у філософії Альбера Камю.

Глава 1. Життя та творчість Альбера Камю

Альбер Камю народився 7 листопада 1913 року в містечку Мандові, в колонії Франції – Алжирі – в сім’ї людей, що давно покинули батьківщину. Він був другим сином Люс’єна Камю, нащадка бордоських селян, які в середені ХІХ ст. заселили північ Алжиру. Батько Камю працював на виноградниках Мондові, мати була прибиральницею в багатих сім’ях. Через рік після народження сина батько помер: його було поранено під час битви на Марні (1914 р.). Після цього мати з двома синами переїздить до своєї матері в Алжир та поселяється в його бідняцькому районі Белькурі.

Освіту Камю пощастило здобути завдяки тому, що один з вчителів ліцею, побачивши в ньому обдаровану дитину, виклопотав для нього стипендію. В 1933 році Камю стає студентом Алжирського університету і присвячує себе заняттям філософією. Середземноморська природа і французька філософія й література стали підвалинами світогляду молодого Камю.

Під час навчання йому довелося працювати для самоутримання, що призвело до виснаження організму – Камю захворів на сухоти. Таким чином, бідність не була для Камю абстрактним поняттям. Не дивлячись на складнощі життя, Камю за свідченнями друзів був життєрадісною, енергійною людиною. Він писав: “Бідність робить людину самотньою. Але самотність всьому придає ціну”[2] . такому світосприйняттю він завдячував народженням “десь на півдорозі між злиднями й сонцем. Злидні, –

писав в передмові до “Зворотньої й лицевої сторони” Камю, – не
дозволяли мені повірити нібито все гаразд в історії і під сонцем; сонце навчило мене, що історія – це ще не все. Змінити життя – так, але тільки не світ, що його я обожнював.”[3]

Дотримуючись лівих суспільно-політичних поглядів в 1934 році Камю вступає до лав комуністичної партії і веде пропагандистську роботу серед мусульман. Але з часом для Камю стає очевидною необхідність дистанції від будь-яких режимів і в 1937 році він виходить з компартії.

В 1937 році він закінчує університет та збирається продовжувати заняття філософією, але за станом здоров’я Камю не допускають до іспитів на здобуття наукового ступеня з філософії. Академічна кар’єра стає неможливою і Камю починає свою письменницьку діяльність. Протягом 1936-1938 років він працює над романом “Щаслива смерть”, який так і не був опублікований автором (вийшов посмертно в 1971 році завдяки вдові Камю Франсін). В 1937 і 1938 роках виходять збірки лірично-публіцистичних есе “Зворотна й лицева сторона” та “Шлюби”.

Навесні 1940 року Камю приїздить до Франції, де стає свідком розгрому Франції та її окупації німецько-фашистськоми військами. В Парижі він закінчує роман “Сторонній” і вирушає назад до Алжиру. Деякий час Камю вчителює в Орані, де закінчує “Міф про Сізіфа” і починає писати роман “Чума”.

Восени 1941 року Камю повертається до Франції, де приєднується до руху Опору і співпрацює в газеті “Комба” (з 1944 року очолює цю газету). В 1942 році видавництво Галімар друкує “Міф про Сізіфа”. Ця праця виявилась співзвучною умонастроям, які у той час ширилися серед французької інтелігенції. Протягом 1943-1944 років він публікує в нелегальній пресі “Листи німецькому другові”, в яких засуджує спроби виправдання людиноненависницької ідеології фашизму. В останні роки війни та перші повоєнні роки спостерігається період творчої активності, звичайно, письменника окрилювало і те, що його твори знаходили широкий від

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать