Наука й релігія в первісному суспільстві

Наука й релігія в первісному суспільстві

Немає суспільств, якими б примітивними вони не були, без релігії й магії. Але відразу варто додати, що немає й диких племен, люди яких були б начисто позбавлені наукового мислення й елементів науки, хоча часто саме так про них судять. У кожному примітивному суспільстві, що вивчалося компетентними спостерігачами заслуговують довіри й завжди виявляють дві чітко помітні сфери, Сакральне й Мирське, інакше кажучи, сфера Магії й Релігії й сфера Науки.

З одного боку, є передані з покоління в покоління обряди й звичаї, до яких тубільці ставляться як до священних, виконуючи їх із благоговінням і оточуючи заборонами й особливими правилами поведінки. Такі обряди й звичаї завжди пов'язані з вірою в надприродні сили, особливо - у магію, або з поданнями про парфуми, примар, померлих предків, богів і надприродні створення. З іншого боку, досить на секунду задуматися, щоб зрозуміти, що ніяке мистецтво й ремесло, якими б примітивними вони не були, не могли б розвитися або практикуватися, ніяка форма організованого полювання, рибного лову, оброблення землі або пошуку їжі не була б можлива без уважного спостереження за природними процесами й без твердого переконання в їхній регулярності, без здатності до логічного судження й без упевненості в силі розуму, тобто без зачатків науки.

Заслуга антропологічного підходу у вивченні релігії належить Едуардові Б. Тайлору. У своїй відомій теорії він затверджує, що сутністю примітивної релігії є анімізм, віра в душі й парфумів: він показує, як ця віра зароджувалася з помилкової, але послідовної інтерпретації сновидінь, бачень і тому подібних явищ. Міркуючи про їх, примітивний філософ або теолог доходив висновку про розходження між людською душею й тілом. Душа, мабуть, продовжує своє існування після смерті, тому що вона з'являється в сновидіннях, й у свідомості тих, хто залишився живим і явно впливає на людські долі. Так зародилася віра в примар і душі померлих, у безсмертя й потойбічний мир. Але людина взагалі, і кожна людина зокрема, схильний представляти зовнішній мир по своєму образі й подобі. А виходить, раз тварини діють, так чи інакше поводяться, допомагають людині або заважають йому; рослини змінюються, а предмети можуть бути переміщені - всі вони також повинні бути наділені душею або духом. Таким чином, анімізм, (філософія й релігія примітивної людини, був побудований на спостереженнях і умовиводах, помилкових, але зрозумілих для незрілого й наївного розуму.

Погляди Тайлора на примітивну релігію, хоча й зіграли немаловажну роль, ґрунтувалися на занадто вузькому колі фактів і представляли первісну людину занадто умоглядним і раціональним. Недавні польові дослідження, проведені фахівцями, показують нам, що дикуна скоріше займають його улов, урожай плодів, події й свята його плем'я, чим міркування над сновидіннями й баченнями або ж пояснення «двійників» і каталептичних трансів; нам також розкрилася безліч аспектів ранньої релігії, яким просто неможливо знайти місце в Тайлорової схемі анімізму.

Більше широкий і глибокий погляд сучасної антропології знайшов саме адекватне вираження в натхненних наукових працях сера Джеймса Фрезера. У них він виділяє три основні проблеми примітивної релігії, які хвилюють сучасну антропологію: магія і її співвідношення з релігією й наукою; тотемізм і соціальні аспекти ранніх вірувань; культ родючості й розмноження. Найкраще розглянути ці теми по черзі.

«Золота галузь» Фрезера, великий катехізис примітивної магії, ясно показує, що анімізм не є ні єдиним, що ні навіть панує релігійним поданням у примітивних культурах. Людина на ранній стадії своєї історії насамперед прагне знайти контроль над плином природних процесів, виходячи зі своїх практичних цілей, і робить він це безпосередньо через ритуал і заклинання, намагаючись змусити вітер і погодні умови, тварин і врожай підкорятися його волі. Лише багато пізніше, виявивши обмеженість своєї магічної могутності, він у страху або в надії, із благанням або викликом звертається до вищих створень, тобто до демонів, парфумам предків або богам. Саме в розходженні між прагненням до безпосереднього контролю, з одного боку, і улещання вищих сил - з іншої, Джеймс Фрезер бачить грань між магією й релігією. Магія, заснована на впевненості людини в тім, що він знайде пряме панування над природою, якщо тільки буде знати керуючі нею магічні закони, у цьому аспекті те саме що науці. Релігія, визнання меж людських можливостей, піднімає людини над рівнем магії й пізніше зберігає свою незалежність, існуючи пліч-о-пліч із наукою, перед якою магії доводиться відступити.

Ця теорія магії й релігії з'явилася вихідним пунктом безлічі сучасних досліджень цих двох тим-близнюків. Проф. Пройсс у Німеччині, д-р Маретт в Англії й г-н Убер і г-н Мосс у Франції незалежно друг від друга сформулювали певні положення, що почасти йдуть врозріз із поглядами Фрезера, почасти розвиваються в одному ключі з напрямком його наукових вишукувань. Ці автори вказують на те, що, незважаючи на всю свою подібність, наука й магія все-таки радикально відрізняються Друг від друга. Наука народжується з досвіду, а магія створюється традицією. Наука керується розумом і коректується спостереженням, магія ж, не сприймаючи ні того, ні іншого, існує в атмосфері містицизму. Наука відкрита для всіх, вона - загальне добро всього суспільства, магія ж окультна, їй навчають за допомогою таємничих ініціацій, вона передається по спадкоємній лінії або ж,