Проблема громадянської свободи у політико-правовій теорії Вольтера

ПЛАН

ВСТУП

1. Передумови виникнення ідей "громадянської свободи" та соціально-політична характеристика державного устрою Франції

2. Шлях становлення Вольтера-філософа

3. Філософсько-правове вчення Вольтера про "громадянську свободу" та "освічений абсолютизм"

4. Освічений абсолютизм як провісник громадянських свобод у Європейському просторі

5. Вплив вчень Вольтера на подальший розвиток Європейської філософо-юридичної думки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Сьогодні громадянське суспільство є нормою, і якщо держава не має або не заохочує створення саме громадянського суспільства, то вона вважається не достатньо цивілізованою. Але така звична для нас категорія існувала не завжди. Абсолютизм монархів та феодальний лад із кріпосними порядками панували досить довго і перехід до демократичних цінностей відбувався достатньо важко, і повільно через те що ті свободи та принципи до яких закликали мислителі не були притамання правлячій верхівці і відкидалися нею.

Честь одного з головних натхненників і визнаних лідерів європейського Просвтництва по справедливості належить Вольтеру (1694-1778) – великому французькому мислителеві і літераторові, що став в громадській думці некоронованим королем республіки філософів. Народився в сім'ї нотаріуса, вчився в аристократичній єзуїтській школі, звідки був виключений за вільнодумні вірші і попав до Бастілії. Після вторинного висновку був висланий з Парижа до Англії.

Погляди на політику, держава, право і закон вкраплені в самі різні твори письменника, є сусідами в них з міркуваннями на інші теми. Гостро критичний настрій, осміяння і заперечення соціальних, юридичних і ідеологічних засад тодішнього феодального суспільства яскраво відрізняє ці вольтерівські погляди. Інша виразна відмінність – пронизливий їх дух свободи, гуманізму і терпимості.

Ця людина започаткувала ті процеси які на сьогодні відрізняють суспільство з високим рівнем розвитку та високою правовою культурою від тих суспільств надбанням яких є тиранія та деспотизм.

1. Передумови виникнення ідей "громадянської свободи" та соціально-політична характеристика державного устрою Франції

Ідейна боротьба у Франції XVIII ст служить класичним прикладом того, як в протиборстві з феодальним світоглядом формувалася політична свідомість буржуазії. В ході цієї боротьби найвиразніше виявилися загальні закономірності і тенденції, що визначали розвиток політичної думки в епоху ранніх антифеодальних революцій.

Причин тому було декілька. Економічні причини, що зумовили гостроту ідейної боротьби в період підготовки і проведення Великої французької революції 1789—1794 рр. коренилися в особливостях капіталістичного розвитку країни. На початок XVIII ст.. Франція стає одним з найбільших центрів європейської торгівлі. Її промисловість, завдяки жвавим зв'язкам з іншими країнами, починає розвиватися прискореними темпами. В той же час у Франції зберігалися багаточисельні пережитки кріпатських стосунків (сеньйоріальні володіння, залишки серважа і ін.), які перешкоджали розширенню внутрішнього ринку. В середині XVIII ст.. Франція виявилася як би осереддям соціально-економічних протиріч між відмираючим феодальним ладом і капіталізму, що набирав силу. Основною політичною причиною загострення ідейної боротьби напередодні революції з'явилося розставляння класових сил, що склалося у французькому суспільстві. Висхідній буржуазії протистояла абсолютна монархія, яка досягла зеніту своєї могутності. Для завоювання політичної влади буржуазія була вимушена об'єднуватися з народними масами. Піднімаючи народ на боротьбу з абсолютистським режимом, французька буржуазія виступала на чолі третього стану, до якого належали тоді всі непривілейовані верстви населення (буржуазія, селяни, робітники, міська біднота і ін.). Широка участь мас трудящих в революційному русі забезпечила йому небувалий розмах, підштовхувало буржуазію до проведення радикальних суспільних перетворень, а також сприяло глибшому, в порівнянні з епохою попередніх буржуазних переворотів, розмежуванню позицій в самому антифеодальному таборі. Серед причин ідеологічного порядку, що зумовили хід ідейної боротьби в передреволюційній Франції, вирішальну роль зіграло те, що в релігійних війнах, що охопили країну на рубежі XVI–XVII вв., перемогу отримав католицизм. Католицька реакція, перейшовши в наступ, розпалювала у віруючих релігійну нетерпимість і фанатизм. У цих умовах боротьба французької буржуазії з теологічним світоглядом набула непримиренного характеру і була доведена до повного заперечення християнства. Програму антифеодального руху у Франції розробляли представники різних політичних напрямів: просвітителі, революційні демократи і ін. Просвіта як ідейний рух є закономірним рівнем в розвитку політичної ідеології. Рух просвітителів виникає на ранніх етапах ідеологічної підготовки переходу до буржуазних буд, коли в країні ще не склалася революційна ситуація. Просвітницькі учення виражали інтереси тих соціальних верств, які сподівалися здійснити назрілі перетворення за допомогою поширення знань і поступових реформ. У міру наростання кризи феодальних буд з просвіти виділився революційно-демократичний напрям політичній думці. Інтереси соціальних низів знайшли віддзеркалення в ідеології соціалізму, представники якого продовжили розробку проектів організації держави і законів, заснованих на суспільній власності. [1]

2. Шля

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать