Футурологічні концепції Ф. Фукуями

Футурологічні концепції Ф. Фукуями

Зміст

Вступ

Розділ І. Життєвий шлях ф. фукуями та його наукова діяльність

Розділ ІІ. Концепції історичного розвитку суспільства за ф. фукуямою

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

З другої половини XX століття одним з результатів розвитку науки стало виділення в окрему галузь знання прогностики. Предметом нової галузі знання стало вивчення майбутнього. В філософській, соціологічній літературі нова галузь знань одержала назву соціальне прогнозування, а на Заході-футурологія.

Футурологія - (від лат. futurum - майбутнє, греч. - logos - наука) галузь знання, що досліджує і що конструює майбутнє. Футурологія стала формуватися в кінці 60-х років XX століття. Поняття футурологія запропоноване в 1943 році німецьким соціологом Отто Флейтгеймом, який назвав так деяку надкласову філософію майбутнього. В 60-х роках у зв'язку зі спробами підвести теоретичну базу під практику прогнозування, поняття футурологія знаходить широке розповсюдження в наукових, філософських і соціологічних колах Заходу і використовується в наукових працях і публіцистиці. На Заході в багатьох країнах створені спеціальні наукові центри, що займаються футурологічними дослідженнями. Вивченням майбутнього займаються в США - Гудзонівський і Гуверівський інститути, Центри вивчення майбутнього є в Портлендському, Принстонському і Каліфорнійському університетах, Інститут зовнішньополітичних досліджень при Пенсільванському університеті, Інститут світового порядку в Нью-Йорці та ін., в ФРН - Інститут Макса Планка і Товариство досліджень майбутнього, в Франції - центр Фотюрибль, в Англії - Комісія найближчих 30 років та ін. З 70-х років провідне становище в футурології зайняв Римський клуб, а в 1974 році створена Всесвітня федерація досліджень майбутнього. Футурологією розробляються найрізноманітніші моделі майбутнього: постіндустріальне суспільство, суперіндустріальне суспільство, суспільство Третьої Хвилі, технотронне суспільство, постреволюційне суспільство, кібернетичне суспільство тощо.

В футурології на Заході та в соціальному прогнозуванні на Сході важливе місце відводиться політичному прогнозуванню. Політичне прогнозування - це розробка уявлення про становище, функціонування і напрямки змін соціально-політичних систем в різні періоди в майбутньому. Об'єктом такого роду прогнозів можуть бути функціонування і розвиток різноманітних політичних систем, починаючи від всесвітньої макросистеми політичних відносин і до політичних систем різноманітних країн і їх політичних установ, політичних партій, конкретних ситуацій та ін. Політичне прогнозування виконує ряд найважливіших функцій: по-перше , дає інформацію про майбутнє; по-друге , визначає можливі й оптимальні шляхи, засоби і способи досягнення поставленої мети; по-третє , активно впливає на формування майбутнього. Політичне прогнозування здатне давати вірогідну інформацію npo перспективи розвитку соціально-політичних процесів лише тоді, коли в основі прогностичного дослідження майбутнього соціально-політичної системи лежить наукова методологія, а саме, принципи пізнання об'єктивної реальності світу, діалектичної суперечливості та альтернативності розвитку суспільства.

Говорячи про соціально-політичні прогнози в футурології, не можна не помітити проблем і труднощів, з якими зустрічаються західні політологи і футурологи. Їх можна докоряти у відносно слабкій розробленості деяких політичних проблем, в розрізненості і фрагментарності футурологічних концепцій, в ідеологічній упередженості, в політичній наївності та примітивізмі світоглядних і загальнометодологічних настанов тощо.

Щодо актуальності цієї теми, крім наведеного вище слід зазначити особливу важливість прогнозів Фукуями щодо України. Ф. Фукуяма називає позиції США в Іраку, щодо Косова, щодо вступу України і Грузії в НАТО та ПРО в Європі "великими помилками", втратою морального авторитету Америки і дискредитацією "чудової справи поширення демократії". Він стверджує у американському часописі, що з точки зору подій у Грузії і "розповзання цієї кризи", колишня відмова України від ядерної зброї виглядає, щонайменше, "недалекоглядною", і насамперед "з точки зору реальних інтересів міжнародної безпеки". Тоді головні ініціатори ядерного роззброєння Києва, на думку Ф. Фукуями, проігнорували небезпеку дестабілізації в рамках "колишньої радянської системи".Ф. Фукуяма також вважає, що сьогодні було б недалекоглядно для США і Європи "встрявати у воєнний конфлікт із Росією задля України і Грузії" [14].

Відомий політолог також сумнівається, що "членство України в НАТО є ефективною гарантією для Києва", бо фактично ніхто з нинішніх головних членів НАТО не готовий "посилати свої легіони на захист України у разі її територіальної сварки з Росією. Але уявіть собі, тримала б нині Україна кілька ядерних ракет з її радянського запасу, тоді б розмова про російський тиск, не кажучи вже про напад Росії, не мала б сенсу".Ф. Фукуяма завершує свою статтю словами: "якщо Америка і Європа в кінцевому результаті опиняться в стані війни на території України, то вони, напевне, жалкуватимуть про день, коли демонтовані українські ядерні боєголовки були відправлені назад до Росії з волі Вашингтона" [6].

На думку Ф. Фукуями, Україна не повинна гратися з цією моделлю, яка