Структура наукових революцій

Структура наукових революцій

Зміст

Вступ

1. Книга Т.Куна"Структуранауковихреволюцій" –новийпоглядна шляхи розвитку науки

2.Різноманітністьпоглядівна проблему розвитку науки

2.1 КарлПоппері проблемадемаркації

2.2КонцепціядослідницькихпрограмІ.Лакатоса

2.3 Нормальна наука Т.Куна

2.4ТруднощііпроблемиконцепціїТ.Куна

3. Суперечка пронауковураціональність

Висновок

Література

Вступ

Приспробіосмислитишлях розвитку науки перед намипостаєпитання,чому наука – нашнайкращийприкладповноцінногопізнання–розвиваєтьсятак, а не інакше, іпершза все миповиннівияснити, як це фактичновідбувається.

На диво мало мизнаємопро те, яквідповідатина цезапитання.Потрібноще багатопродуманихдосліджень. З часомнауковідослідженнястаютьвсе більшеібільшерозвинуті.Відбуваєтьсяпослідовнезбільшеннякількості науковихспеціальностей,частковошляхомрозширеннямеж науки,частково шляхомподілуіснуючихобластей науки. Іхочаобсягнауковогознанняпомітно зростаєз часом, що миможемосказатипронезнання?Проблеми,якібули вирішенізаостаннітридцятьроків, засторіччядоцьоговзагалінеіснували. У кожномусторіччінауковезнання, що є внаявності, посутівичерпуєте, що необхіднознати,залишаючиочевидніпроблемилишенагоризонтііснуючого знання. Чи єможливимабонавітьповністюймовірним, щосучаснівчені знаютьменшез того, щопотрібнознати просвійсвіт,ніжвченіХVІІІсторіччя знали просвій?Покими незможемовідповістинатакезапитання, ми не знаємо, щотакенауковийпрогресівідповіднонеможемонадіятисьпояснити науковийпрогрес.

Історіянаукинерідковикладаєтьсяякпростийперелікфактівівідкриттів. При такомупідходіпрогресвнауцізводитьсядо простогонагромадженняі росту науковогознання(кумуляції),внаслідокчогонерозкриваютьсявнутрішні закономірностізмін, щовідбуваютьсявпроцесіпізнання.Цей кумулятивістськийпідхідікритикуєКунусвоїйкнизі,протиставляючийому своюконцепціюрозвитку науки черезреволюції,якіперіодичновідбуваються.

Середдужекориснихіважливихкниг поісторіїнауки книгаКуназаймає особливемісце.Вонанеобмежуєтьсяописомтих чиіншихподій, а євикладом визначеноїзагальноїконцепціїрозвитку науки. Цяконцепціянедосконала, не відповідаєнабагатопитань,алевонарішучепорвала зцілимрядомстарих традиційваналізінауки і такяскраво, по-новому івиразнопоставиладеякі проблеми, потребу врішенніякихусвідомлюваласябагатьма.

1. Книга Т.Куна"Структуранауковихреволюцій" –новийпоглядна шляхи розвитку науки.

НаприкінціХІХі впершідесятиліттяХХстоліттяпануючимнапрямомвзахідній філософіїбувпозитивізм, щопретендувавна рольфілософіїнауки.Але позитивізмвиявивсязовсімнеспроможнимінепридатнимдля з'ясування найважливішоїпроблеми–процесувиникненняновогознання. Весьаналіз наукивінзвівдоаналізулогічнихформ готовогознання(до того ж вихолостившийогозмістовнусторону) ілогічномуаналізунауковихпроцедур. Якмураха, щообповзавшиуздовжі поперек скульптуру, неможескластисобі її образ, так іпозитивізмпривсьомуйоговитонченомуапаратілогічного аналізунезмогланічогодатидлярозуміннямеханізмурозвитку науки. Досередининашогосторіччяце сталоочевиднимдлябагатьох, і наступило розчаруваннявпозитивізмі.

На противагупозитивістськоїтрадиціївцентріувагиКунанеаналізготових структурнауковогознання, арозкриттямеханізмутрансформаціїізміни ведучихпредставленьунауці,тобто,власнекажучи,рухунауковогознання. Неговорячипро те,якоюміроюКунувдалосявирішитицю проблему, що ознаменувалакрутийповорот усамійпостановцідослідницькоїзадачі,відзначимо, щоКунвиходитьне зтієїчиіншоїфілософськоїсхеми, а з вивченняісторіїнауки,тобтозвивченняреальногопроцесурухунаукового знання.Потрібно,однак,матинаувазі, щосамепособізвертаннядоісторії ще негарантуєтого, що втеоріїпослідовнопроводитьсяісторичнийпринцип.

Позитивістирозсікалинауку івивчалиокреміїїелементи, яканатомиминулого розсікалитрупиівивчалиокреміоргани, тканини і т. д. позаїхнімзв'язкомз цілимі їхфункціямив живомуорганізмі.Кунжебачитьнауку якживеціле, щорозвиваєтьсятазмінюється.Вінповертаєтьсядо принципуісторизмуне просто всенсізвертаннядоісторії, а якзасобуусвідомленнядосліджуваних явищ.

Вісторіографіїнауки широкорозповсюдженийтак званийкумулятивістський поглядна науку.Відповіднодоцьогопогляду, розвиток науки представляєтьсяпоступовимпослідовнимростом один разпізнаного,подібно тому якцеглинкадоцеглинкивиростаєпрямастіна.Працявченоговцьому випадкускладаєтьсявдобуванніцеглинок-актів, зякихрано чипізно зводитьсябудинокнауки, їїтеорії.Власнекажучи,такийпідхідвизнаєлише рістнауки,алевідкидаєїїсправжнійрозвиток:науковакартинасвітуне змінюється, атількирозширюється.

Кунрішучевиступаєпротитакого образу науки і такогорозуміннязадач її істориків.Відповіднодо точкизоруКуна, розвиток наукийдене шляхом плавногонарощуванняновихзнаньнастарі, а черезперіодичнукорінну трансформаціюізмінуведучихпредставлень,тобточерезнауковіреволюції,якіперіодичновідбуваються.

КлючовимпоняттямуконцепціїКуна, є не парадигма, як про це частопишуть, апоняттянауковогоспівтовариства.Самевведенняпоняттянаукового співтовариствапорядізпредставленнямпро характер такзваноїнормальної науки є самиморигінальнимвконцепціїКуна. Учений,відповіднодоконцепції Куна,можебутизрозумілийяк ученийтількизайогоналежністюдонаукового співтовариства,усічлениякогодотримуютьсявизначеноїпарадигми;остання ж у своючергухарактеризуєтьсясукупністюзнаньіособливостямипідходудо рішеннянауковихпроблем,прийнятихданимнауковимспівтовариством.

КнигаКун