Душа та тіло в філософії Стародавнього Сходу

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ФІНАНСІВ

УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ФІНАНСІВ ТА

МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

ФАКУЛЬТЕТ ОБЛІКУ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Напрям підготовки «Облік і аудит»

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з навчальної дисципліни Філософія

студентки I курсу 2010 року прийому

групи 11зо

Авдеєнко Ольги Андріївни

Термін подання роботи за графіком_________

Дата фактичного виконання роботи_________

Дата реєстрації________№_____

План

1. Вступ.

2. Душа і тіло людини в філософії стародавньої Індій

3. Душа і тіло людини в філософії стародавнього Китаю

Вступ

Виникнення філософії належить до тієї епохи всесвітньої історії, коли на зміну первіснообщинному ладу прийшов більш розвинений лад - рабовласницький. У цю епоху в стародавніх Індії та Китаї, в Греції і Римі та інших регіонах стали з'являтися перші філософські вчення. Цьому сприяло, насамперед, накопичення зачатків наукових знань, зміни в суспільному виробництві (розвиток землеробства, ремесла, торгівлі), пов'язані з цим зміни в соціально-економічних відносинах, в способі життя людей (поява класів; перших держав). Рабовласницький лад сприяв розвитку культури, що в свою чергу дало поштовх розвитку філософії. Однак безпосереднім поштовхом до розвитку наукового знання виявився найгостріший світоглядну кризу. Міфологія як форма суспільної свідомості не могла вже регулювати, ускладнилися соціальні та економічні відносини. Виникла потреба виробити новий тип раціонального світогляду. Інструментом побудови цього світогляду, а точніше, картини світу, стала філософія. Не менш важливою передумовою філософії стала поява класичного рабства і відповідно людей, вільних від турбот про хліб насущний. Так, у Стародавній Греції відмітною рисою вільного елліна від «варвара» була наявність «схол» - вільного часу, який він міг присвятити самовдосконаленню. У середовищі вільних громадян, які мають дозвілля, і з'явилися перші філософи.

Вже в народній творчості найдавніших епох, у міфологічних оповідях про богів і героїв, поряд з релігійно-містичними уявленнями про надприродні сили божественних істот, виникали зародки натуралістичного, природного розуміння оточуючих людини явищ світу. Так, у міфах древніх єгиптян йдеться, що все відбулося з вод океану і що повітря перебуває у всіх речах. Один з найдавніших пам'ятників індійської міфології «Рігведа», поряд з міфами про девах (божествах первісної релігії), містить уявлення про природні характери походження речей. Подібні зачатки натуралістичного підходу до природних явищ згодом стали ідейним джерелом найдавніших філософських вчень. Передові мислителі Стародавнього Єгипту, Вавилону, Індії, Китаю, Греції та Риму та інших країн стародавнього світу протиставили міфологічним поглядам, що панували в стародавні часи, раціональне розуміння природних явищ. Вони розглядали світ таким, яким він є, яким він видавався нашому безпосередньому погляду, без привнесення в нього упереджених ідей.

Стародавні філософи вперше поставили питання про те, що лежить в основі світу. Цілком очевидно, що при формуванні світогляду питання про першооснову і основні єдності різноманітних явищ навколишнього людини дійсності висувається на перший план. По суті, завдання філософії тоді і полягала саме в тому, щоб спробувати охопити єдиним поглядом усі строкате і велике різноманіття явищ природи і суспільства, знайти єдність і зв'язок там, де на поверхні виступає хаотичне переплетення речей і процесів.

Матеріальність світу і його єдність розумілися древніми філософами як щось само собою зрозуміле, було потрібно лише показати, яка саме ця єдина матеріальна основа речей. Одні філософи за матеріальну основу і «першооснова» всіх речей брали вогонь, інші - воду, треті - повітря, четверті матеріальну основу всіх речей бачили не в одному, а в сукупності ряду якісно різних елементів: у вогні, повітрі, воді, землі і т.д. Це були, хоч і наївні, але сміливі спроби пояснити світ з нього самого, за допомогою природних причин. Роздуми древніх мислителів, про матеріальну основу всіх речей, з'явилися початковим підходом до природних явищ.

У стародавній Індії вже до нашої ери філософи - чарвака висували вимогу пояснити світ, природу, не вдаючись ні до якої божественної суті. Давні китайські мислителі вчили, що явища природи складаються з матеріальних часток Ци і підкоряються об'єктивній природній закономірності Дао.

Душа і тіло людини в філософії стародавньої Індії

Душа - це субстанція, яка володіє свідомістю. Свідомість є суттю душі. Вона завжди перебуває в душі, хоча її природа і ступінь можуть змінюватися. Теоретично душі можуть бути поділені на ряд класів, що розрізняються за ступенем їх свідомості. Вищий клас склали б зроблені душі,тобто ті, які подолали всі карми і досягли всезнання. Нижчий клас об'єднав би найбільш недосконалі душі, що живуть в землі, воді, вогні, повітрі та рослинах. Здається, що в них взагалі немає життя і свідомості. Але насправді навіть у них є, так би мовити, свідомість, але це свідомість перебуває в стані сну, яка походить від переважного впливу на них перешкод карми. Між цими класами можна помістити душі, що мають два, три і більше почуттів, тобто такі, як душі хробаків, мурах, бджіл і людей.

Душа пізнає речі, проявляє активність, відчуває насолоди і страждання, а також виявляє себе й і

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать