Фiлософськi аспекти взаємовiдносин людини i природи в умовах глобальноi екологiчноi кризи

ДОДАТОК 2.

Список використаних джерел і літератури.

I. ДЖЕРЕЛА.

1.Вернадський В.І, Хімічна будова биосферы Землі і її окружения.-М., 1987.

2. Маркс До., Енгельс Ф. Твору.,-М., 1957, т.3,с.16.

3.Федоров Н.Н. Філософія загального дела.-М., 1982.

II. ЛІТЕРАТУРА.

1. Гір Л. Земля на чаші весов.-М., 1993.

2.Гиренок Ф.И. Екологія, цивілізація, ноосфера.-М., 1990.

3.Жібуль И.Я. Екологічні потреби: суть, динаміка, перспективы.-М., 1991.

4.Іванов В.Г. Конфлікт цінностей і розв'язання проблем экологии.-М.1991.

5.Кравченко И.И. Екологічна теорія в сучасних теоріях суспільного развития.-М., 1992.

6.Кобилянський В.А. Природа і суспільство. Специфіка, єдність і взаимодействие.-Красноярськ,1990.

7. Кульпин Э.С., Пантін В.И. Вирішальний досвід._М.,1993.

8.Лось В.А. Взаємовідношення суспільства і природы.-М., 1990

9.Моїсеєв Н.Н. Чоловік і ноосфера.-М., 1993.

10.Моїсеєв Н.Н. Чоловік, середа, общество.-М., 1991.

11.Сафонов И.А. Філософські проблеми єдності людини і природы.-СПб., 1994.

12. Хесле В. Філософія і экология.-М., 1993.

13. Історія взаємодії суспільства і природи. (тези конференції)- М., 1990, ч1-3.

14. Людина і природа- проблеми социоестественной історії (матеріали наукової конференції)-М., 1994.

15. Людина в контексті глобальних проблем. (сб. під ред. Ермолаєва В.Е.)- М., 1993.

ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. Василя Стефаника

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЛЮДИНИ І ПРИРОДИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ

ЕКОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ.

Роботу виконала:
Шуневич О. С.

Івано-Франківськ
1999

ЗМІСТ.

ВСТУП. …2 

РОЗДІЛ I. …5 
Передумови і формування

глобальної екологічної кризи.

РОЗДІЛ II. …11 
Сутність сучасної екологічної кризи та її

негативний вплив на природу і цивілізацію.

РОЗДІЛ III. …16 
Пошуки шляхів виходу з екологічної кризи.

ВИСНОВКИ. …27 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …30
І ЛІТЕРАТУРИ.

ВСТУП.

Філософія забезпечує культурі самопізнання, а людському життю — смислові орієнтири. Справедливо вважається, що істинна філософія є духовною квінтесенцією епохи, живою душею культури. Звичайно, соціальні джерела і соціальне значення філософських вчень залежать від тих соціальних форм, що викликають їх до життя. Хоч всесвітня філософія, по суті, обертається навколо “вічних” проблем. До їх числа належить і проблема взаємовідносин Людини і Природи, яка в нинішній переломний момент людської історії набула, на жаль, трагічного звучання. Серед численних соціально значущих проблем, що встали перед народами на порозі третього тисячоліття, головне місце зайняла проблема виживання Людства і всього живого на Землі. Людському буттю загрожує самознищення. Ця обставина, як і екологічні, науково-технічні і інші моменти, неодноразово інтерпретувалися мислителями самих різних світоглядних орієнтацій. Людина стала, як вважав президент Римського клубу А. Печчеї, сам для себе ахіллесовою п’ятою, він — точка відліку, «в ньому всі початки і кінці» [13,315]. З його точки зору важливо зрозуміти стан, в якому опинилася людина. Чому його дорога призвела до катастрофи? Чи є ще час звернути з неї, а якщо є, то куди? Який шлях вибрати? Яким цінностям надати перевагу? Ті негативні для природи і самої людини наслідки антропогенної діяльності, що виявились в останні роки, примушують пильніше вдивитися в систему екологічних взаємовідносин, замислитися над проблемою їх гармонізації. Чому мова повинна йти саме про гармонію людини з природою, і недостатньо говорити, наприклад, тільки про їх єдність? Справа в тому, що внаслідок своєї об’єктивної діалектичності суперечлива єдність людини з природою має місце і на тих етапах їх взаємовідносин, коли ці відносини загострені, як, наприклад, в цей час. Разом з тим потреба виходу з справжнього кризового стану викликає необхідність становлення особливої форми єдності людини і природи, яка і забезпечила б це. Такою і є гармонія людини з природою.

Таким чином, екологічні потреби також давні, як і потреби людини в їжі, одягу, житлі і т. д. На протязі всієї попередньої історії їх задоволення відбувалося автоматично і люди були переконані, що повітрям, водою і грунтом вони забезпечені в достатку на всі часи. Протверезіння наступило лише декілька десятиріч назад, коли в зв’язку з наростанням загрози екологічної кризи став все гострішим відчуватися дефіцит чистого повітря, води і грунтів. Сьогодні всім ясно, що здорове навколишнє середовище не менш значуще, ніж матеріальні і духовні потреби. Було б великою помилкою вважати, наче б з екологічною кризою можна справитися за допомогою лише економічних заходів. Екологічна криза зумовлена “стрілками”, що направляли рух нашої технократичної цивілізації до конкретних цінностей і категорій, без коректування яких не можна приступити до радикальних змін. При переорієнтації категорій поняття природи повинне стати центральним, так що саме відношення людини до природи буде інакшим, ніж було до цього. Важливо зр