Виникнення і становлення філософських учень. Предмет філософії, його історичне трактування

РЕФЕРАТ

На тему: “Виникнення і становлення філософських учень. Предмет філософії його історичне трактування”

ВВЕДЕННЯ

Перші спроби людини осмислити навколишній його світ — живу і неживу природу, космічний простір, нарешті, самого себе — слід віднести до того періоду людського існування (імовірно, його можна датувати п’ятим - четвертим тисячоліттями до нашої ери), коли людина в процесі еволюції, перш за все розумової, почала диференціювати природу як місце свого існування, поступово виділяючи себе з неї. Саме внаслідок того, що людина стала сприймати тваринний і рослинний світ, космос як щось відмінне і протистояче йому, у нього почалося формування здібностей осмислювати дійсність, а потім і філософствувати, тобто робити висновки, виводи і висувати ідеї про навколишній його світ. Родоначальники філософського мислення з'явилися в прадавніх людських цивілізаціях — Єгипті, Шумерах, Вавилоні, свідоцтвом чому є багато чисельні історичні пам'ятники, на жаль) лише непрямі. Письмових свідоцтв діяльності мислителів цих цивілізацій до нас не дійшло.

Відомі нам найбільш прадавні вигадування, в яких формулюються філософські ідеї, з'явилися в другому тисячолітті до нашої ери в древній Індії, Древньому Китаї і декілька століть опісля в Древній Греції.

Як правило, це були літературні пам'ятники, в яких в міфологічній формі висловлювалися наївні ідеї про навколишній людину світ і робилися боязкі спроби його осмислення. Прадавні людські цивілізації, по суті, не мали міцних зв'язків і не робили взаємного впливу, що передбачає їх ізольованість один від одного, а отже, у філософському плані вони розвивалися сповна самостійно. Відомі у наш час джерела свідчать, що найбільшого успіху філософія досягла в Древній Греції, і саме грецька культура надала в подальшому переважаючу дію на розвиток людського суспільства. Неабиякою мірою цьому сприяли ті, що дійшли до нас в чималій кількості вигадування старогрецьких мислителів, поставлені в них проблеми, і високий рівень їх філософського аналізу.

Поняття філософія в буквальному розумінні означає любов до мудрості. Воно виникло в Древній Греції багато десятиліть опісля після появи філософствуючих людей. До речі, подібне характерний для будь-якої форми людської діяльності. Спочатку зароджується явище, деякий час вирушає на його розвиток і становлення і лише потім для його позначення знаходиться адекватне поняття. Традиційно прийнято вважати, принаймні у вітчизняній історико-філософській літературі, що поняття філософія вперше використовував Піфагор. Інші античні автори вважають, що пріоритет належить Геракліту. Але в будь-якому разі філософами вважалися люди, що займалися проблемами навколишнього їх світу, його збагненням, з'ясуванням місця і ролі в нім людини. Великі труднощі представляє питання про визначення предмету філософії. Ця проблема, виникнувши на зорі існування філософії, викликає спори і в даний час. Одні автори розглядали філософію як любов до мудрості, як науку про мудрість, інші ж як “прагнення до збагнення багатьох речей” (Геракліт).

Історично предмет філософії змінювався, що обумовлювалося суспільними перетвореннями) духовним життям, рівнем наукових, у тому числі філософських знань. В даний час філософія — це вчення про універсальні принципи буття і пізнання, єстві людини і його відношенні до навколишнього світу, іншими словами — наука про загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення.

1. Філософські ідеї в Древній Індії

Філософські ідеї в Древній Індії починають формуватися приблизно в другому тисячолітті до нашої ери. Раніших прикладів людство не знає. У наш час вони сталі відомі завдяки староіндійським літературним пам'ятникам під загальною назвою “Ведами”, що буквально означає знання, ведення. “Веди” є своєрідними гімнами, молитвами, співами, заклинання і тому подібне Написані вони приблизно в другому тисячолітті до н.е. на санскриті.

У “Ведах” вперше робиться спроба наблизитися до філософського тлумачення людину довкілля. Хоча в них міститься напівзабобонне, напівміфічне, напіврелігійне пояснення довколишньої людини світу, проте їх розглядають як філософських, а точніше передфілософських, дофилософских джерел. Власне, перші літературні твори, в яких робляться спроби філософствування, тобто тлумачення довколишньої людини світу, за своїм змістом і не могли бути іншими.

Філософськими творами, відповідними нашим уявленням про характер постановки проблем, та і формі викладу матеріалу і їх рішення, є “Упанішади”, що буквально означає сидіти у ніг вчителя і отримувати повчання. Вони з'явилися приблизно в IX—VI століттях до нашої ери і формою представляли, як правило, діалог мудреця зі своїм учнем або ж з людиною, що шукає істину і його учнем, що згодом стає. В цілому відома близько сотні Упанішад. Релігійно-міфологічне тлумачення довкілля в найбільш знаменитих “Упанішадах” переростає до певної міри в диференційоване осмислення явищ світу. Так, з'являються ідеї про існування різних видів знань, зокрема, логіки (риторики), граматики, астрономії, науки чисел і військової науки. Зароджуються ідеї і про філософію як своєрідної галузі знань. І хоча повністю позбавитися від релігійно-міфологічного тлумачення світу авторам “Упанішад” не удалося, можна рахувати “Упанішади” і, зокрема, такі з них, як “Бріхадарацьяка”, “Чхандогья”, “Айтарея”, “Іша”, “Кена”, “Катха” найранішими з відомих філософських творів.

У “Упанішадах”, в першу чергу в згадан