Молодіжні організації в Україні. Чи впливають вони на українську молодь?

Молод іжні організації в Україні.

Чи впливають вони на українську молодь?

Упродовж останнього десятиліття у нашій державі виникла принципово нова ситуація в дитячому та молодіжному русі. Дитячі громадські організації набувають ознак суб’єктивності та починають виступати активними учасниками виховного процесу.

Життя ставить перед шкільною молоддю нову мету – глибше розуміти економічні, політичні, моральні цінності. Підготовка освіченої людини в сучасних умовах значною мірою залежить від її вихованості.

Сьогодні проблема дитячого і молодіжного рухів в Україні, їх вплив на виховання підростаючого покоління набуває особливого значення. Адже дитячі об’єднання завжди були важливим чинником у залученні шкільної молоді до суспільного життя, громадянської діяльності, виховання патріотизму, формування загальнолюдських цінностей, оптимізму та впевненості школярів, підготовці юних до участі в політичному та економічному житті країни. У періоди, коли “все змінюється”, найбільшу ймовірність успішно адаптуватися та сповна використати свій позитивний особистісний ресурс мають діти.

Молодіжні організації та об’єднання через постійну і добровільну співпрацю у творенні суспільства, нації, держави є школою громадянського духу. Молодіжний та дитячий рух, незважаючи на складну політичну та соціально-економічну ситуацію в Україні, продовжує відроджуватись. Він дедалі більше відмовляється від стереотипів минулого, стає більш демократичним. Різні за напрямами діяльності, цілями, структурою, матеріальною базою, за історією та традиціями молодіжні та дитячі організації знаходять своє місце у соціально-політичній системі суспільства. Дитячі об’єднання України можна поділити на об’єднання екологічного, культурологічного, патріотичного, спортивного, туристичного, краєзнавчого спрямування.

Найбільш потужні об’єднання у процесі діяльності ставлять за мету системну виховну роботу з дітьми, що передбачає трансляцію певної системи цінностей, на основі якої вибудовується діяльність організації. До об’єднань такого типу належать і організації, які функціонують у нашій школі – це «Сокіл» та «Пласт».

«Сокіл» виник уперше у Празі у ІІ половині ХІХ століття. Однією із перших організація була створена у селі Купчинці на Тернопільщині у 1894 році. А у 1995 році у Копичинецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 було створено молодіжне товариство «Сокіл», яке об’єднало 30 юнаків і дівчат. Воно вбирало в себе єдність і різноманітність особистісних і громадських інтересів, співробітництво індивідів, їх організації, співтворчість, співчуття, взаємовимогливість, взаємодопомогу. Основною метою діяльності «Сокола» є формувати національну свідомість на основі християнської моралі, сприяти підготовці молоді до служби у Збройних силах, підвищувати якість знань і вихованість учнів школи, створити таку навчально-виховну атмосферу, при якій не може виникнути і розвиватись правопорушення, формувати у всіх школярів розуміння, що становлення особистості проходить у колективі, і життя його має будуватися на ініціативі, самодіяльності його членів.

На сьогоднішній день у школі є 35 соколів. Це учні 11Б, 9А та 9Б класів. Членство одинадцятикласників в організації – це ціла сторінка їхнього життя. Бо починали вони із сьомого класу, коли у соколах були, в основному, учні десятих класів, а їх було прийнято як молоду зміну,щоби вчилися, набирались досвіду. Протягом кожного навчального року, з метою реалізації основної мети діяльності організації, соколами проводиться ряд зборів чоти та станиці. Соколи нашої школи об’єднанні у чоту, дві чоти, тобто ми та сусідня школа (НВК – гімназія) утворюють станицю на чолі зі станичним Тарасом Г. (учнем 11-Б класу нашої школи). Членство цієї дитини та хорунжого Назара Б. – це невелика кар’єра, яку вони побудували, навчаючись у школі. Починалось все із 7-го класу, коли після посвяти у соколи, вони поповнили ряди організації. Було всього восьмеро семикласників, таких маленьких та несмілих серед уже досвідчених та впевнених одинадцятикласників. Брали участь у сокільських зборах, ходили на змаги, відвідували геріатричний центр та перестарілих, писали літопис. І ще багато цікавих та нелегких справ чекали їх. Пройшло два роки, хлопчаки, які були чотовими та хорунжими уже закінчували школу. Тому виникла необхідність нових керівників. Хорунжим було зразу ж обрано Назара Б. А ось чотовою, в результаті таємного голосування, стала дівчинка. Але, як виявилось, організація не повністю довіряла їй, вона не оправдовувала довір’я, недостатньо користувалась авторитетом. І в результаті соколи розкололись на дві групи – її прибічники та її противники. Стало зрозумілим, що атмосфера дуже «накалилась» і організація стояла перед загрозою розпаду. Діти почали все рідше та рідше збиратись на спільні справи. І мені, як наставнику, і чотовій важко вдавалось згортувати та змінити мікроклімат. Згодом учениця склала повноваження. Тоді Тарас Г. запропонував свою кандидатуру тимчасово виконувати обов’язки керівника чотою. Соколи невпевнено підтримали. І з тієї миті організація почала активно відновлюватись у своїй діяльності. Йому вдалось згортувати довкола себе юнаків та дівчат. У нього чітко проявлялась хватка та хист лідера. Умів переконати, іноді заставити. Я раділа з того, що серед учнів з’явився авторитетний керівник.

Тарас був лише у дев’ятому класі, але я завжди радилась із ним, враховувала його особисту думку при плануванні роботи та проведенні різноманітних зах