Розвиток парашутного спорту в світі

Звіт

На тему:

Розвиток парашутизму та парашутного

спорту.

Виконав студент КМ-02

Гурба Степан

Багато людей до цього часу вважають, що поява парашута була наслідком появи літака. Але ця думка – справжня нісенітниця. Насправді парашут старіше не тільки аероплана, а навіть і повітряної кулі – першого засобу, за допомогою якого людина відірвалася від землі.

Перші відомості про засіб, що дозволяє виконувати стрибки з башт та крутих скель відноситься до першого тисячоліття до нашої ери. Перше документальне підтвердження можна знайти ще у Леонардо да Вінчи, 15 сторіччя. На той час парашут становив залізний або дерев’яний каркас обтягнутий тканиною або папером. Він був дуже громіздкий і не зручний.

У 1783 році було сконструйовано перший парашут і виконано перший стрибок.

Це зробив Леонарман. Він же дав назву – парашут (проти падіння). Вже у 1785 році цей винахід спас життя професійного воздухоплавця Жан Пера Бланшара.

Першою людиною, хто став професійним парашутистом, був Андре жак Гарнерен. Він винайшов парашут сучасного типу – м’який (парашут зроблений з тканини, прогумованою тканиною). 22 жовтня 1797 року він виконав перший, за сучасною термінологією показовий стрибок. Після цього він почав життя професійного парашутиста, мандруючи з країни в країну.

Першою жінкою – парашутисткою була його племінниця – Елізабет Гарнерен, виконавши свій перший стрибок 4 квітня 1814 року. Виконав біля 60 стрибків вона увійшла у історію як перша жінка – професійна парашутистка.

У п’ятидесяті роки 19 ст. виступала інша парашутистка – Паутвен. Треба зауважити, що на той час стрибки з парашута важилися більше цирковими номерами, а не видом спорту. Про її виступи збереглося небагато відомостей.

У 18 -19 ст. парашутизм розвивався найбільше у Європі зокрема у Франції. У США парашутистки з’явилися тільки у 1903 році. Це була Георгія Бшлон Бодвік. Стрибки вона виконувала до 1922 року, виконала 1100 стрибків. У останньому десятилітті 19 ст. виступав Герман Патеман, який прославився тим, що виконував складні стрибки після відкриття першого парашута (за сучасною термінологією - основний) він відчіпляв його, потім відкривав інший (запасний). Можу додати що такі стрибки зараз виконують тільки досвідчені спортсмени. 17 серпня 1886 року, при випробуваннях винайденого ним повітряної кулі він загинув, виконуючи свій 400 стрибок з парашутом. Це перший задокументований смертний випадок при стрибках з парашутом. Він відкрив список тих людей яким не поталанило і вони загинули зараз нараховується понад 70 000 таких випадків.

Підводячи підсумок 19 сторіччя, що він був проривом у парашутний спорт. Але парашутизм не набув у цьому сторіччі великого значення може тому що багато було скептиків, важавшихце “самогубством” – тому що життя у людини одне.

Якщо у 19 столітті парашутизм був тільки розвагою, та практично використовувався дуже рідко, лише на святах та авіаційних шоу. То на початку 20 століття парашутизм чекав бурхливий розвиток. Поштовхом цьому розвитку дала безумовно авіація. Людина тільки освоївшись у повітрі, заплатила за це величезною кількістю жертв. За 10 років загинуло понад 200 чоловік. В той час до парашута льотчики відносилися зухвало, вони не признавали його величезну користь. Причинами тому були складність транспортування парашута у літаку – не було місця для розміщення його у літаку. Але були люди які вірили у майбутнє парашута та парашутного спорту взагалі.

6 жовтня1910 р. На Всеросійському святі повітроплавання відбулася трагічна подія з розвалившогося у повітрі літака льотчика Мачневіча випала маленька фігура пілота і полетіла вниз...

Смерть пілота вразила всю Росію і відставного артилерійського офіцера Глеба Евгенівіча Котельникова. Він вирішив будь-що зробити пристрій який би спасав пілоту життя у критичних випадках. Через рік вже були сформовані принципи пристрою. Котельников продемонстрував свій парашут, це був предком сучасних парашутів, він став батьком “нового” парашутизму. Цей парашут був пошитий з шовку і зберігався “укладався” у маленький залізний ранець. Розкривався парашут за допомогою пружини яка виштовхувала його у повітря. У 1912 році парашут пройшов перші випробування на манекенах. Парашут мав назву РК-1. Але його до масового використання не прийняли. Але початок першої світової війни змусили прийняти його на виробництво. Тому що були величезні втрати, у пілота у якого був підпитий літак не залишалося шансів врятуватися, а парашут давав змогу вижити. Поступивши на озброєння у авіаційні частини, льотчики зустріли парашут з недовірою і продовжували бойові виліти без засобів збереження життя. Причиною тому було не незнання пілотів ні матеріальної частини парашута, ні способи його укладки та використання.

Котельников продовжував модернізувати свій парашут. Після багатьох випробуваннях він зрозумів, що жорсткий ранець не потрібен, і замінив його на м’який, у формі конверта. Така схема парашута використовує ця по сей час.

Перший стрибок у Радянському Союзі виконав 25 травня 19 року С. Горбачев. Перший прорив парашута як засобу який позволяє спасти життя у екстреній ситуації, а ні як розвага був у 1927 р. Льотчик-випробувач Громов спася після того як загорівся його літак. На наступний рік в такій же ситуації спася льотчик-випробувач В. Писаренко. Після цього всі випробування літаків та більшість польотів проходил