Генезис поняття "технологічна культура"

Ніконенко Ганна.

Реферат на тему «Генезис поняття«технологічна культура»

Харків, 2003.

Сучасний етап розвитку педагогічної освіти України визначається тенденціями до інтеграції в європейський освітній простір. Подальша демократизація системи освіти, її гуманізація, здійснення особистісно зорієнтованого підходу до учня зумовлюють істотні зміни освітніх пріоритетів і висувають принципово нові вимоги до професійно-педагогічної підготовки вчителя.

Фахова досконалість сучасного вчителя все більше характеризується рівнем його педагогічної культури, що визначає ефективність педагогічних дій.

Технологічна культура як складник професійності вчителя віддзеркалює його здатність приймати рішення та діяти відповідно до особливостей застосування сучасних педагогічних та інформаційних технологій.

У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях приділяється значна увага певним аспектам професійної підготовки майбутнього вчителя, зокрема змістові педагогічної освіти (А.М. Алексюк, А.М. Бойко, С.У. Гончаренко, В.І. Євдокимов, М.Б. Євтух, І.А. Зязюн, В.І. Луговий, І.П. Підласий, І.Ф. Прокопенко, В.В. Сагарда, Г.В. Троцко), вдосконаленню технологій навчання майбутнього вчителя (В.І. Бондар, О.Г. Мороз, О.Я. Савченко, Т.С. Яценко та ін.), підготовці майбутніх учителів до формування творчої особистості учня (В.О. Моляко, С.О. Сисоєва), професійній готовності до педагогічної праці (К.М. Дурай-Новакова, Л.В. Кондрашова, В.О. Моляко, В.О. Сластьонін), педагогічній компетентності як сукупності якостей, що визначають ефективність професійно-педагогічної підготовки (В.П. Бездухов, Ю.В. Варданян, В.Г. Моторіна, Г.О. Михані, Л.Л. Хоружа), порівняльному аналізові моделей професійної підготовки вчителя (Н.В. Абашкіна, О.В. Сухомлинська, Л.П. Пуховська), формуванню професійної культури майбутнього вчителя та окремих її складників (В.М. Гриньова, В.Й. Гриньов, Т.В. Іванова, Н.Б. Крилова, Н.В. Морзе, В.О. Семиченко, Л.В. Столяревська).

Водночас технологічна культура вчителя не знайшла спеціального вивчення у психолого-педагогічних дослідженнях. Аналіз наукових розробок з окресленої проблеми засвідчує, що дослідження технологічної культури вчителя знаходяться на периферії наукового пошуку. Передусім відсутні роботи, в яких науково обґрунтовані саме поняття, зміст, система і чинники формування технологічної культури майбутніх учителів у процесі професійно-педагогічної підготовки.

В умовах формування інформаційно-технологічного суспільства та підготовки вчителя нової генерації особливого значення набуває проблема технологічної культури вчителя інформатики.

Таким чином, суперечність між об’єктивною необхідністю підготовки вчителя інформатики, здатного до виконання професійної діяльності в умовах упровадження педагогічних та інформаційних технологій, з одного боку, і відсутністю науково обґрунтованого варіанта педагогічної технології формування технологічної культури у процесі професійно-педагогічної підготовки студентів - майбутніх учителів інформатики, з іншого боку, дозволили сформулювати наукове завдання цього дослідження, яке полягає в необхідності розробки педагогічної моделі технологічної культури майбутніх учителів інформатики.

Актуалізація проблеми культури особистості та культурних цінностей зумовила звернення цілого спектру наук до вивчення сутності і функціонуваннятакого феномену, як культура. Особливого значення проблема культури набула в контексті загальноєвропейської інтеграції України з орієнтацією на цінності загальносвітової культури, впровадження європейських норм і стандартів в освіту, науку й техніку. Проте інтеграція до загальноєвропейськогоінтелектуально-освітнього та науково-технічного простору, намаганнявстановити європейську культурну ідентичність не повинні призвести до втратикращих національних традицій. Українська культура має свою унікальність,своє місце і роль у становленні загальноєвропейської культури. Ось чому на тліінтеграційних процесів необхідно забезпечити її збереження і розвиток. Адже, як зазначено у Болонській декларації, життєздатність і ефективність будь-якої
нації зумовлені цінністю, яку її культура має для інших країн. Завизначенням дослідника М. Александрової, культура є духовним виміром
цивілізації, її творчою інтенцією [1, с.11]. На думкуВ.Кременя, В.Андрущенка саме культура усуспільстві є гарантом його стабільності.

Збереження європейського культурного багатства і мовної різноманітності повинно ґрунтуватися на культурній спадщині різних традицій. Європа завжди була різноманітною щодо культури і мов, однак її майбутнє залежить від спроможності організувати те цінне розмаїття так ефективно, щоб мати позитивні результати. Нагальній потребі взаємного пізнання і взаємодії різних культур при побудові єдиної Європи багато уваги приділено у Великій хартії університетів, які є хранителями традицій європейської культури. Проте, як стверджує В. Межуєв, культура - це не тільки важливе наукове поняття, без якого не може обійтися жодна галузь
суспільно-теоретичного знання, а й реальна проблема сучасного історичного
розвитку, що вимагає практичного розв'язання на всіх рівнях [2, с.3-4].

Вцілому сучасне розуміння культури ускладнюється наявністю надто
великої кількості її визначень. І якщо в 1952 році антропологи А. Кребер і К. Клакхон наводять 164 формальні визначення поняття культури, то вже в
1963 році систематизованих ними дефініцій культури було 257 [3]. Н