Навчання як головний шлях до освіти

Міністерство освіти та науки України

Реферат на тему:

Навчання як головний шлях до освіти

Основні положення

В цій темі ми розглядаємо навчання як один із основних видів діяльності людини — головною метою якої є засвоєння знань, навичок і вмінь, підготовка до трудової діяльності.

Навчання — це діяльність, яка має двосторонній характер: викладання та учіння.

Викладання — цілеспрямований вид діяльності, який здійснюється педагогом, організатором педагогічного процесу; це активний процес, бо в його здійсненні намагаються не лише передати учневі (студентові) певні знання, а й розвинути у нього бажання і вміння набувати нових знань, досвіду.

Учіння — цілеспрямований процес засвоєння знань, умінь, навичок, соціального досвіду.

У сучасному розумінні для навчання характерні такі ознаки:

1) двосторонній характер;

2) сумісна діяльність вчителів та учнів;

3) управління з боку вчителя.

Таким чином, навчання — цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної та практичної діяльності вчителів і учнів. Навчання має ряд особливостей:

¾ перша особливість — бінарність: викладання (цілі викладання) і учіння (цілі учіння);

¾ друга особливість — розмаїття суб’єктів діяльності з власними потребами, мотивами, установками, ціннісними орієнтаціями; з власними розуміннями «передачі» знань, з власним тлумаченням «засвоєння» знань;

¾ третя особливість — величезне розмаїття сфер, напрямків, предметів людського досвіду, який передається, засвоюється у навчанні; особливості навчальних цілей.

Навчання має забезпечити:

¾ вміння орієнтуватися у певних умовах;

¾ відповідно до цього здатність «будувати» поведінку, адекватну умовам;

¾ результат навчання — здатність пізнавати оточуючий світ, вміння регулювати поведінку.

Таким чином, в результаті навчання повинні статись заплановані зміни у поведінці тих, хто вчиться.

Елементи організації навчання

Щоб здійснити процес навчання, його потрібно організувати.

Організувати навчання — означає створити певну структуру та налагодити, відповідні цілям організації, зв’язки між елементами структури.

Основні елементи організації навчання :

¾ група людей (суб’єкти учіння, суб’єкти викладання);

¾ навчальні цілі (пізнавальні, психомоторні, афективні);

¾ зв’язки між елементами (контроль як зворотний зв’язок).

Організаційні форми навчання — це зовнішні прояви узгодженості діяльності учнів та вчителів, що здійснюються у певному порядку та режимі.

Форми та системи навчання

В культурі людства розвиток форм навчання має свої історичні етапи:

1. Первісна форма навчання — на ранніх стадіях розвитку людства навчання було пов’язане з конкретною поведінкою та діяльністю людини. Діти навчалися, наслідуючи дорослих.

2. Індивідуальне навчання — виникло в Давній Греції; учень виконує індивідуальне завдання, вчитель допомагає. Воно є досить ефективним, тому що дозволяє врахувати особливості розвитку дитини, провадити індивідуальний контроль за процесом засвоєння знань. Однак має ряд недоліків: воно потребує матеріальних затрат, а також позбавляє однолітків спілкування.

3. Індивідуально-групове навчання — набуло широкого розповсюдження в середньовічних школах. Його характерні ознаки: непостійний склад учнів з різним рівнем розвитку, різним рівнем знань, не однорідний за віком. У школах панували репродуктивні методи навчання: механічне заучування, багаторазове повторення і відтворення матеріалу.

4. Класно-урочна форма навчання — заснована Я. А. Коменським, який глибоко обґрунтував її у видатній праці «Велика дидактика» (1632 р.). Він вважав, що в школі навчання учнів повинно провадитись у класах з постійним складом учнів (однорідні за віком, розвитком); формування класів здійснюється на початку навчального року; навчальний рік повинен мати фіксовані початок і кінець, чотири періоди канікул; повинна бути програма навчання, зміст навчання за роками; заняття кожен день, крім неділі; навчання в класах по 40—50 осіб, навіть до 300 (якщо до проведення занять будуть залучені кращі учні). Таким чином, класно-урочна система діє та вдосконалюється аж до нинішніх часів.

5. Белл-ланкастерська система навчання — (автори Белл і Ланкастер, Англія, кін. XVIII—поч. XIX ст.) — сутність її в тому, що вчитель організував навчання молодших школярів за допомогою старших (давав інструкцію як вчити).

6. Лабораторна система знань за Дальтон-планом — (за назвою м. Дальтон, США, 20-ті роки ХХ ст.), суть системи: виключаються класи, колективна робота вчителя з учнями; використовуються лабораторії, де провадяться заняття; використовуються таблиці, прилади, технічні засоби.

7. Мангеймська система навчання — (автор Зіккінгер (1858—1930), м. Мангейм, Німеччина). Суть її в тому, що навчання провадять в класах, розподілених на підставі результатів пси

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать