Система освіти Китаю

СИСТЕМА ОСВІТИ КИТАЮ

Розділ 1. Загальна характеристика системи освіти Китаю

1.1 Історія розвитку системи освіти

Одним з безпосередніх результатів Великою Жовтневої революції в Китаї є збільшення марксизму-ленінізму і виникнення сильного суспільно-демократичного антифеодального і імперіалістичного руху “4 травня 1919 року “, що в свою чергу мало значний вплив на подальшу долю навчання, яке знаходилось на низькому рівні розвитку. В 1919 році початковою школою було захвачено менше 10% дітей, а процент неграмотності серед дорослого населення перевищував 90.

Перші китайські марксисти і демократичні настрої інтелігенції ставили перед собою ціль просвітлення широких народних мас. З цією ціллю вони спеціальні групи по підвищенню культурного рівня народу. Одна з перших таких груп була заснована за ініціативою майбутнього члена КПК і організатора робочого руху Ден Чжун-ся (1894-1933) при пекінському університеті. Розмовна мова “байхуа” в 1920 році була офіційно визнаною національною мовою “гоюй”, на якій проводились навчання. Це полегшувало навчання і сприяло збільшенню грамотності і знань в народі.

Боротьба за демократизацію навчання утримала ще більший розмах, коли в неї включились перші китайські марксисти. З початку 1920 року при безпосередній допомозі Комінтера і руських більшовиків професора Лі Да-чжао і інших передові китайські інтелігенти-марксисти організували комуністичні круги і групи в Пекіні, Шанхаї, Ханьков, Чанша, а також серед китайців, які проживали за кордоном – в Токіо і Парижі. Одночасно з зусиллям пропаганди марксизму вони видали вечірні школи для робітників і видавали газети і журнали.

В серпні 1920 року в Шанхаї за ініціативо Шанхайського комуністичного кругу був заснований соціалістичний союз молоді Китаю, вся діяльність якого проходила під керівництвом КПК. Були переведені на китайську мову “Маніфест комуністичної партії” і “Розвиток соціалізму від утопії до науки”.

Під керівництвом КПК в Шанхаї видається підпільне видавництво “Женьмінь чубаньше”, яке в важких умовах видає на китайській мові ряд праць класики марксизму – ленінізму.

Комуністи-інтернаціоналісти Китаю на чолі з Лі Да-Чжао і Цюй Цю-бо вивчали і старались використати на практиці марксистсько-ленінське навчання освіти культури.

В 1922 році в м. Гуанчжоу під керівництвом КПК був виданий Перший з’їзд Соціалістичного союзу молоді Китаю, після якого розгорнулась практична робота в області просвіти: втілення політичного виховання молодих робітників і селян в дусі соціалізму, загального безплатного навчання молоді, ліквідації неграмотності на основі єдиної мови “гоюй” і транскрипційного складового алфавіту “чжюнь цзіму”, які представляли жінкам рівні права з чоловіками.

В 20 рр. За ініціативи КПК в містах проводиться кампанія по створенню елементарних шкіл для робітників і членів їх сімей, в яких навчали читанню, письму, арифметиці, природі і суспільстві. Ці школи підвищили політичний і культурний рівень робітників, з яких вийшло багато активних борців і організаторів революційного руху. Видатний діяч КПК Пен Бай (1895-1929), організатор селянського руху, був першим китайським комуністом, який проводив велику роботу по розповсюдження знань серед селянства.

Професор Лі Дачжо (1888-1927) – один з перших видатних марксистів Китаю. Він першим в Китаї став розглядати проблеми навчання освіти з позиції марксизму-ленінізму. Показав, що виховання носить історичний і класовий характер, визначається економічним рядом суспільства. Розкрив реакційну сутність конфуціанської ідеології, якої досить в традиційній системі освіти

Лі Да-чжао виступав за загальне безплатне навчання підростаючого покоління, закликав молодь і інтелігенцію просвічувати народ в першу чергу самі знедолені класи суспільства – пролетаріат і селянство.

Цюй Цю-бо (1899-1935) – видатний діяч КПК, публіцист, літературознавець, критик, педагог, перекладач. В своїх статях він писав про успіх молоді країни в області культури і просвіти. ”Рани війни і розквіт культури” була записаною бесідою з А.В.Луначарським , який розказував про постановку народної освіти і заходи по створенню нової революційної культури в Росії.

Був деканом факультету суспільних наук. Створеного КПК в шанхайському університеті для підготовки революційних кадрів. А пізніше (1923 р.) його було вибрано членом Президіуму Ісполкому Комінтерну.

В 1923 році після поразки революції 1925-1927 роках в Китаї педагог – комуніст Ян Сянь-цзян випустив “Елементарной історії педагогіки”, в якому розкритикував постанову освіти в умовах класового антагонистичного суспільства.

В 1930 вийшла його друга книга “Основні положення нової педагогіки”, які підкреслювалось, що виховання відноситься до економічного базового компоненту. Особливу увагу приділяв показу основних рис виховання в соціалістичному суспільстві: критикував стару шкільну систему; закликав до створення нової школи і безплатного навчання підлітків і дітей віків від 8 до 17 років.

Велике значення у розвитку освіти Китаю відіграв Центральний район,а особливо головне м. Жуйцзе, де працювала велика кількість загально освітніх шкіл. Тут було створені університет по підготовці керівних кадрів в області промисловості сільськогосподарської і культурно-просвітницької роботи, університет робітничо-селянської Червоної Армії по підготовці політробітників, Центральне сільськогосподарське училище, театральне уч