Проблема розвитку морально-духовних якостей особистості вчителя

Проблема розвитку морально-духовних якостей особистості вчителя.

Формування морально-духовних якостей майбутнього вчителя є важливим і складним завданням, що потребує спільної роботи педагогів, спрямованої на становлення особистості студента шляхом удосконалення складових її духовності.

Проблема розвитку морально-духовних якостей особистості є досить актуальною сьогодні, коли соціально-економічний і політичний стан країни зумовлює деструктивні процеси в молодіжному середовищі, які призводять до духовної деградації та знецінення споконвічних норм моралі. Молоді люди, скеровані задоволенням лише власних егоїстичних потреб шукають самореалізації, ігноруючи духовність та моральність як найважливіші соціально значущі регулятори суспільного буття. Велика роль належить педагогу у виконанні головного завдання освіти, сутність якого полягає у тому, щоб у процесі навчання і виховання створити морально та духовно розвинену особистість. Ми розуміємо виховання як процес формування суб’єкта духовності, культури і моральності. В цьому контексті особливого значення набуває спрямованість педагогів на виховання та формування духовного світу майбутнього вчителя, оскільки лише духовно розвинена особистість здатна сформувати нову справжню особистість. Поняття духовний світ особистості та духовність знаходять своє індивідуальне вираження у «системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання та соціальної потреби жити, діяти «для інших»[5 ,54][СГ1]

Акцентуючи увагу на значущості мотиваційної сфери при розгляді сутності духовності, варто виділити один з її основних структурних компонентів, – потребово-ціннісний компонент. Загальновідомим є той факт, рушійною силою поведінки та свідомості будь-якої людини є потреба – пояснити це можна станом несталості організму як системи. Такий стан викликає пошукову активність, вольове зусилля. Якісні зміни у характері потреби є основними рушійними силами розвитку особистості. У людини за наявністю певних умов можуть виникати якісно нові потреби, – потреби у пошуку істини, пошуку почуття прекрасного, моральної насолоди, бажання вчинити щось надзвичайне. Потреба – це не кінцева, а вихідна причина людських вчинків. У виникненні потреб, прагнень та бажань велику роль відіграє зовнішній світ, саме він обумовлює поведінку людини не тільки опосередковано, а й не опосередковано через складну мережу минулих вчинків, думок і почуттів.

До складу потребово-ціннісного компоненту входять духовні ціннісні орієнтації, інтереси та духовні потреби. Педагогічне керівництво розвитком потенційних можливостей кожного студента повинно передбачати виявлення рівня сформованості морально-духовних якостей особистості, індивідуальне становлення духовних цінностей, та проведення корекції духовних цінностей у разі необхідності.

Під “корекцією” духовних цінностей ми розуміємо надання необхідної допомоги студенту у подоланні власних проблем, виправлення вектору його життя, підтримку у соціалізації на основі виявлення справжньої спрямованості особистості. Корекція духовних цінностей є ефективнішою, коли вона проводиться під час індивідуальної розмови з урахуванням та виявленням конкретної проблеми-перешкоди. Таку корекцію можна також проводити й у мікрогрупах серед студентів, що мають приблизно однаковий рівень сформованості духовних цінностей. Треба зазначити, що формування духовних цінностей студентів ґрунтується на засвоєнні цінностей авторитетних дорослих: викладачів, батьків, друзів, однокласників. Великий вплив на формування цінностей молоді відбувається через засоби масової інформації, де щодня пропагують цінності, що не завжди відповідають поняттю духовні цінності. Таке цілодобове нав’язування легкого засобу життя, де молоді люди відпочивають, п’ють пиво й розважаються перевертає уявлення молодої особи та змушує орієнтуватися згідно із настановою, яку несуть у собі засоби масової інформації, представляючи суспільство в цілому.. Нестабільна соціальна, економічна, політична та психологічна атмосфера ускладнюють проблему ретельного перегляду цінності, про які декларують і, які нав’язують в нашому суспільстві. Таке становище веде до зміна типів духовної культури до нової моральної атмосфери, коли не тільки заперечують існування минулих духовних ідеалів, авторитетів, але й відсутні значущі суспільні, політичні сили, які несуть відповідальність за утвердження моральних норм та законів, принципів на основі довіри людей. Така духовна відсутність поступово починає заповнюватися, новим типом мислення, де панує власна вигода, меркантильні інтереси, націоналізм, екстремізм, плутаниною ідей, поглядів, переконань, орієнтацій у свідомості та моральності.

Науково-педагогічний підхід до вирішення проблеми відродження та корекції духовних цінностей як складової духовності особистості повинен передбачати створення необхідних умов для формування духовних цінностей у майбутніх вчителів під час їх професійної підготовки.

Ми вважаємо, що зацікавити особистість у вдосконаленні її внутрішньої природи, у розвитку морально-духовних якостей, можна лише через планомірний вплив на її почуттєво-емоційну сферу. Інтерес, як складова духовності особистості вважається ще недостатньо вивченим явищем. Природа інтересу як складного та багатомірного явища має суперечливі пояснення з боку різних вчених. Так, деякі дослідники ототожнюють інтерес із потребою, а деякі визначають його як суб’єктивний бік потреби [СГ2] [2, 213].