Проблеми формування інформаційного середовища навчального закладу

Реферат на тему:

Проблеми формування інформаційного середовища навчального закладу

Навчальний процес, в певному спрощенні, можна розглядати як процес суб’єкт-суб’єктного та суб’єкт-об’єктного інформаційного обміну. Виходячи з цього, навчальне середовище (НС), тобто середовище, в якому безпосередньо розгортається навчальна подія, можна розглядати як інформаційне середовище (ІС), а джерела інформації – як складові цього середовища. [1, 2, 3] Сьогодні основними складовими, які, поряд з іншими, формують ІС навчального закладу, залишаються слово вчителя і підручник. Віддаючи належне всім іншим джерелам навчальної інформації, ми зупинимося на проблемах, які характерні для періоду модернізації системи освіти в Україні, однією з ознак якої є поява можливості відбору та використання у навчальному процесі кожного окремого навчального закладу альтернативних підручників. Змістовно це конкретизується в множині запропонованих підручників, структурно - в множині нових програм для середніх закладів освіти.

В запропонованому підході навчальні програми та підручники розглядаються нами не відокремлено, а як взаємозв’язані складові одного i того явища - iнформацiйної насиченостi i структури процесу навчання. Характерною ознакою інформації, яка циркулює у навчальному процесi, є те, що вона опановується суб'єктом навчання нерiвномiрно. Ця нерiвномiрнiсть, вочевидь, залежить вiд багатьох обставин як об'єктивних, так i суб'єктивних. Серед об’єктивних обставин можна виділити тi, що пов’язані з кiлькiстю навчальної iнформацiї, якою повинен (згідно запланованої мети навчання, яка вiдображена у навчальних планах, програмах та підручниках) оволодіти учень за певний період, який умовно можна назвати „одиниця навчального часу”. Помітний надлишок навчальної iнформацiї, який утворюється внаслідок незбалансованості навчальних планів та складу підручників, приводить до того, що деяка її частина не набуває ознак актуальності для суб'єкту навчання, залишається на потенційному рiвнi в процесі iнформацiйного обміну, яким по суті є навчально-виховний процес.

Проблема також полягає в одночасному (паралельному) використанні різних пiдручникiв з різних предметів, якi використовує суб'єкт навчання у своїй дiяльностi. В умовах альтернативних підходів до вибору пiдручникiв може існувати деяка множина їх наборів (сполук) завдяки чому формуються рiзнi iнформацiйнi рiвнi та структури iнформацiйної насиченості навчального середовища.

Наприклад, нині в Україні природничо-математична компонента освіти у десятому класі загальноосвітньої школи представлена двома підручниками з фізики, двома - з хiмiї, трьома - з алгебри, по одному - з геометрії, бiологiї, основ інформатики. Тобто, у реальному навчально-виховному процесі може бути використано дванадцять сполук пiдручникiв.

Випадковість виникнення зазначених сполук може призвести до "механічного" кооперування пiдручникiв та програм, що надасть навчальному плану закладу освіти ознак еклективностi i, врешті решт, не зможе забезпечити досягнення запланованих результатів навчання. Таким чином, сьогодні виникає потреба формування нових пiдходiв до аналiзу проблеми мiжпредметних зв’язків.

З іншого боку, структура i зміст навчальної програми, посібника, підручника виходять з теоретичних конструкцій, побудованих авторами програм та пiдручникiв на підставах власного розуміння цілей навчання, власного досвiду, теоретичних положень, концепцій, якi є узагальненям суспільної практики, досвіду, але обмежені конкретною предметною галуззю. Саме така обмеженість може привести до виникнення ситуації, яку ми називаємо "iнформацiйна катастрофа", тобто наявності такої кiлькостi нової iнформацiї на одиницю навчального часу, якісне засвоєння якої суб'єктом навчання неможливо в силу об'єктивних причин, котрі визначаються обмеженими ресурсами людини щодо сприймання та засвоєння iнформацiї.

Розуміння можливості виникнення "iнформацiйної катастрофи" привело до постановки проблеми знаходження підходів для її запобігання. Пiдхiд, що пропонується для розгляду зазначеного питання, виходить з того припущення, що результати навчально-виховного процесу обумовленi взаємовпливом навчальних програм, реалiзованих в альтернативних варiантах, при їх об'єднаннi в комплекси. Очевидно, навчальнi предмети, в процесi їх вивчення, взаємодiють один з одним, формуючи загальнi структури понять i способи мислення суб'єкту навчання. В результатi кооперативної взаємодiї, альтернативнi програми, за якими побудовано навчальний план в межах окремого закладу освiти, та якi спираються на конкретнi пiдручники, створюють органiзацiйно упорядковану структуру (комплекс), яка, в свою чергу, складається з пiдструктур (комплексiв, побудованих на пiдставах фахової спрямованості навчального закладу, наприклад, природничо- математичний, гуманiтарний, полiтехнiчний i т. iн.).

З iншого боку, розподiл навчального матерiалу за годинами, що вiдводяться на кожну тему, згiдно навчальної програми вiдповiдного курсу, може бути вiдкоректований при використаннi конкретного (вже iснуючого) пiдручника у реальному навчальному процесi. Iнакше кажучи, з'являється можливiсть адаптування програми, за якою планується навчальний процес, до конкретного пiдручника. При цьому загальна кiлькiсть навчального часу не змiнюється, а відбувається перерозподiл навчальних годин за критерiєм вирiвнювання кiлькостi нових понять, що вводяться у кожнiй темi. Такий пiдхiд може допомогти вчител