Загальнодидактичні традиції створення навчальної літератури

Загальнодидактичні традиції створення навчальної літератури

(реферат)

План

Вступ

1. Погляди на склад навчальної літератури

2. Вимоги до створення навчальної книги

3. Типи навчальної літератури

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Формування сучасних вимог до навчальної книжки, у якій відображається певний зміст освіти, історично безпосередньо пов'язане із поглядами на призначення і зміст книжки для читання як дидактичне явище другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Cаме такого роду література виникла раніше за всі інші типи навчальних книжок. В ній реалізуються завдання загальноосвітнього характеру і тому зачіпаються проблеми викладання всіх шкільних навчальних предметів.

Це припущення підтверджує і С.І. Миропольський, який пише: “Книжка для читання у народній школі, за справедливим зауваженням Кера, повинна слугувати підгрунтям і центром всього навчання. Якщо справедливо, що мета школи полягає не тільки у тому, щоб повідомити учневі ті або інші відомості, знання або вміння, але й дати йому загальну освіту; якщо далі народна школа повинна спонукати і надавати засоби для самоосвіти учням; якщо, нарешті, свідоме читання повинно бути першим і найголовнішим знаряддям для досягнення цієї мети, то питання про книжку для читання справедливо є найбільш життєвоважливим питанням для народної школи” [6, с.23]. До слова: автор вважає не зовсім вдалим словосполучення “книжка для читання” (антонім – “книжка не для читання”), але користується ним як аналогом німецького “Zesebuch” або французького “Zіvre de lecturе”.

Першопрохідцями у створенні моделі книжки для читання можна вважати німецьких педагогів Кера та Любена, які основним завданням початкової школи вважали вивчення рідної мови. Тому системи вимог до книжки для читання кожного автора мають переважно лінгвістичний характер. Звертаючись до цих особливостей книжки для читання і акцентуючи увагу саме на доборі доступних дитині текстів, написаних зразковою мовою, вищезгадані автори наголошують і на окремих методичних аспектах побудови такої навчальної книжки [1].

1. Погляди на склад навчальної літератури

Німецькі традиції створення навчальної книжки для народних шкіл були покладені в основу вітчизняних книжок для читання. Як відомо, “Рідне слово” К.Д.Ушинського в своїй першооснові теж грунтувалося на методиках і підходах кращих німецьких педагогів Фріза, Шерра. Але для вітчизняної школи цього було замало, оскільки методичні положення стабільної німецької педагогіки не могли повністю задовольнити її потреби. До того ж методологія нової педагогіки, яка у 70-х – 80-х роках ХІХ століття суттєво змінювала і саму німецьку школу з її методикою. Вона вимагала створення нової дидактичної теорії і відповідної концепції навчальної книжки й для вітчизняної народної школи. Узагальнюючи пошуки вітчизняних методистів, слід відзначити, що народжувалася нова концепція книжки для читання на практичній основі, шляхом авторського пошуку. Серед праць, які розкривали зміст і результати таких пошуків, привертають увагу статті Л.Поливанова, Д.Ізвєкова, В.Пекарського. Особливо слід виділити дослідження В.І.Водовозова, С.І. Миропольського. Посилаючись на праці своїх попередників і сучасників, аналізуючи власні спостереження і досвід, вони пропонують таку систему вимог до книжки для читання, яка сформувалася на грунті вітчизняної педагогіки [6].

Відзначаючи ґрунтовність поглядів В.І. Водовозова на проблему дидактико-методичних засад книжки для читання, С.І. Миропольський аналізує одну з найбільш популярних і розповсюджених на той час – “Наш друг” М.О. Корфа. При цьому він висловлює і систему власних поглядів на зміст, структуру, завдання такої навчальної літератури. Серед них:

1) відповідність характеру книжки умовам і вимогам “нашої народної школи”, самостійність і оригінальність підходів автора;

2) незважаючи на те, що книжка для читання повинна відбивати своїм змістом потреби життя, вона не повинна мати вузькоутилітарний характер;

3) пристосування книжки до непідготовленого вчителя є недоцільним; у зв'язку з цим поєднання у одній книзі матеріалу для читання учнів і методичних матеріалів для вчителя «…не можна визнати доречним і педагогічно виправданим, а таку багатофункціональність книжки нормальною і такою, що відповідає справі»;

4) не можна вважати за доцільне дріб'язкову методичну опіку вчителя, коли обов'язково рекомендуються навіть певні незначні прийоми роботи з книжкою, а також подається детальний розрахунок статей за їх кількістю та обсягом, бо це “...сковує вчителя, призводить до механічного одноманіття і суперечить індивідуальним умовам школи”;

5) зміст не повинен містити зайвого матеріалу, але до нього слід включати статті з вітчизняної історії, географії і “особливо освітній поетичний елемент”;

6) розміщення матеріалу у книзі для учнів повинно здійснюватися у відповідності до певного плану, зокрема, за концентричним принципом;

7) слід добирати “зразкові” статті, не позбавлені цікавості, картинності;

8) мова дібраних літературних творів повинна бути чистою, без домішок місцевих слів та виразів;

9) пропоновані у посібнику вправи мають становити систему і за змістом пов'язуватися із статтями для читання;

10) застосування “метода помилок” у письмових вправах є недоцільним, непедагогічним [5, 439].

Звернемо увагу

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать