Гендерні стереотипи в сучасному світі

ВСТУП

У багатьох країнах світу останні десятиріччя ХХ століття були періодом суттєвих зрушень у вирівнюванні прав і можливостей чоловіків та жінок, особливо стосовно доступу до економічних, політичних та освітніх ресурсів, а також суттєвих зрушень у подоланні традиційних уявлень про соціальні ролі й особистісні характеристики жінок і чоловіків. Як відомо, Україна прагне стати повноправною частиною європейської спільноти, наблизившись до останньої за основними соціально-економічними показниками та стандартами життя. Але демократичний розвиток європейських країн другої половини ХХ століття невіддільний від суттєвих перетворень у ґендерній свідомості та ґендерних відносинах їхніх громадян. Проте нині за ціннісно-нормативними уявленнями населення України, в числі інших східноєвропейських країн, більшою мірою наближене до Азії і Африки, аніж до Західної Європи [6].

Один з двох дорослих у світі загалом вважає, що жінки не мають рівних прав з чоловіками, хоча ще 20 років тому близько 130 країн світу схвалили Конвенцію про усунення всіх форм дискримінації щодо жінок. Думка дорослих громадян України подібна: лише 55% опитаних вважають, що жінки й чоловіки в Україні мають рівні права. До того ж чоловіки переконані в цьому значно частіше (65%), аніж жінки (47%).

Невіддільним складником демократичного світогляду вважається ґендерна культура, дотримання принципу рівної та рівноцінної громадянської гідності кожної людини, незалежно від статі, забезпечення й дотримання умов вільного вибору діяльності, соціальних статусів і ролей, взаємоповаги, взаємопідтримки, розвитку особистості та самореалізації як чоловіків, так і жінок. Проте в межах андроцентричної та патріархальної культури такі принципи не діють. Насамперед це стосується сфери професійної зайнятості, можливостей самореаізуватися різними шляхами, серед яких чільне місце посідає кар’єрне просування сходинками бюрократичного, фахового чи підприємницького успіху. Традиційним, глибоко вкоріненим залишається ґендерний стереотип, за яким навіть працююча освічена, але заміжня жінка є передусім дружиною й матір’ю, що повинна допомагати чоловікові, нерідко зневажаючи власні прагнення до самореалізації та професійного успіху, відмовляючись від реальних кар’єрних можливостей.

Сутьність ґендерного порядку в суспільстві, серед іншого, проявляється через уявлення населення тієї чи іншої країни про права, ролі, можливості чоловіків і жінок [3].

Діти та підлітки дорослішають і виховуються не тільки в батьківських сім'ях. Рік за роком вони включаються у все більшу кількість соціальних сфер. Завдяки сучасним технологіям, стать дитини можна дізнатися вже на другому місяці вагітності. Ще до його народження навколо дитини формується особлива атмосфера: закуповується одяг, іграшки, книги, ремонтуються кімнати ... Так починається «гендерне виховання», пронизане різними, протирічними один одному стереотипами. Вважається, наприклад, що батьки, особливо батьки, більше раді народженню сина. Син - продовження роду, сімейної історії, спадкоємець, зберігач сімейних традицій. Стереотипи підтримуються особливими ритуалами: хлопчиків з пологового будинку видають перев'язаними синьою стрічкою, дівчаток – рожевою [3].

ВПЛИВ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ НА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ РОЛЕЙ ЧОЛОВІКА ТА ЖІНКИ

Стереотип №1. Світ жінки і світ чоловіка - абсолютно різні, але всередині кожного з них люди наділені схожими характеристиками, тобто всі жінки і всі чоловіки володіють універсальними психологічними особливостями .

Насправді, як показують дослідження психологів, антропологів, соціологів та інших фахівців, чоловіки і жінки, що живуть в одній культурі, в схожих соціальних умовах, мають дуже багато спільного: їх відмінності складають не більше 10%, тоді як подібність спостерігається приблизно у 90% випадків. А ось усередині гендерних груп, навпаки, переважає соціокультурне і індивідуальне розмаїття. При цьому особливо яскраво міжстатеві схожість виявляється при порівнянні чоловіків і жінок, що живуть в одній країні (наприклад, Німеччини), з чоловіками і жінками, які належать до іншої культури (наприклад, Пакистану), а також в умовах схожих життєвих ситуацій (наприклад, коли жінка і чоловік виконують функції батьків або одні й ті ж професійні обов'язки, скажімо, охоронця або фотодизайнери). Тому цілком закономірно був зроблений висновок про відсутність універсальних жіночих і чоловічих характеристик [3].

Стереотип №2. В основі всіх відмінностей жінок і чоловіків лежать природньо біологічні чинники, що визначають їх еволюційні призначення. Ці відмінності є вихідною даністю, змінити яку не є ні можливим, ні бажаним.

Як довели сучасні дослідження, більшість характеристик людей різної статі насправді виявляються придбаними, тобто розвиненими в процесі життя в суспільстві. Різний підхід до виховання хлопчиків і дівчаток, різна система виховання і різного роду заняття, яким вони присвячують свій час і сили, призводять до появи у них різних і часом навіть протилежних якостей, навичок і здібностей. Так, дівчаток з дитинства навчають вести домашнє господарство, а хлопчиків поводитися з технікою, їм пропонують різні іграшки: одним - ляльок, посуд і ганчірочки, іншим - конструктор і машинки, оскільки передбачається, що таким чином діти краще підготуються до виконання подальших соціальних обов'язків. Інтерес дитини до того, що повв'язується з іншою статтю, як правило, не вітається [3].