Сугестивна технологія та її зміст

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернігівський національний педагогічний університет

імені Т.Г. Шевченка

Філологічний факультет

Кафедра педагогіки та методики викладання іноземних мов

Реферат

на тему:

Сугестивна технологія та її зміст

Студента 41 групи

Іванченко С.В.

Перевірила: ст. викладач

Гергуль С.М.

Чернігів – 2011

Зміст

Вступ

1. Поняття сугестивної технології та історія її виникнення

2. Зміст технології

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На сьогоднішній день, творчі пошуки вчених як вітчизняних, так і зарубіжних, педагогів-новаторів спрямовані на різні напрями педагогіки та педагогічних технологій: дидактичний, філософський, кібернетичний. Характерні вони і для сугестопедагогіки, яка започатковує абсолютно новий – психотерапевтичний напрям у педагогіці.

Сугестивна технологія – це навчання на основі емоційного навіювання в стані неспання, що спричиняє надзапам’ятовування. Вона передбачає комплексне використання всіх вербальних і невербальних, зовнішніх і внутрішніх засобів сугестії. Реалізація цієї концепції передбачає створення особливих психолого-педагогічних умов навчання людини.

Сугестопедагогіка, використовуючи приховані резерви людини, дозволяє значно розширити і поглибити навчальний процес, зробити його ефективнішим. Не все напрацьоване в різних напрямах сугестопедагогіки витримало випробування часом. Але такі напрями, як сугестопедія та релаксопедія знаходять усе більше прибічників у вітчизняній педагогічній практиці, у тому числі і у вищій школі.

Основоположником сугестивної технології навчання став болгарський учений, лікар-психотерапевт Г.Лозанов, який у 1966 році створив болгарський науково-дослідний інститут сугестопедії, та очолив дослідження різного роду сугестивних технологій.

За кордоном, окрім Болгарії, сугестивні технології навчання застосовують в США, Франції, Канаді, Угорщині. Трапляються поодинокі випадки використання згаданих напрямів і в Україні (Одеса, Львів, Полтава, Рівне).

1. Поняття сугестивної технології та історія її виникнення

Сугестопедагогіка (від лат. suggesio — навіювання) — це психотерапевтичний напрям у педагогіці, який цілеспрямовано з навчально-виховною метою використовує засоби навіювання і, в свою чергу, поділяється на гіпнопедію, релаксопедію та сугестопедію.

Сугестопедагогіка, використовуючи приховані резерви людини, дозволяє значно розширити і поглибити навчальний процес, зробити його ефективнішим. Не все напрацьоване в різних напрямах сугестопедагогіки витримало випробування часом. Але такі напрями, як сугестопедія та релаксопедія знаходять усе більше прибічників у вітчизняній педагогічній практиці, у тому числі і у вищій школі.

Історично склалося так, що пошуки прихованих резервів людської психіки і використання їх в навчальному процесі призвели до виникнення в першій половині ХХ століття гіпнопедії, яка передбачала засвоєння навчальної інформації в стані природного сну. Упродовж численних експериментів були напрацьовані форми, методи і засоби гіпнопедичного навчання, однак час довів нежиттєвість цього напряму сугестопедагогіки.

Проте історія розвитку сугестивної технології сягає своїм корінням у глибоку давнину. Саме тому слід звернути увагу на деякі історичні віхи її становлення та розвитку.

Існують свідчення про те, що ще понад тисячу років тому буддійські священики в Китаї нашіптували сплячим учням на вухо священні тексти. У йогів одним із способів тренування пам’яті вважається запам’ятовування уві сні складних текстів. Стародавні індуські факіри усипляли своїх учнів і під час сну навчали їх складним фокусам, що вимагали посиленої уваги, спостережливості та виняткової пам’яті.

У другій половині ХХ століття отримали розвиток інші напрями — релаксопедія та сугестопедія. В основу релаксопедії була покладена прогресивна м’язова релаксація та аутогенне тренування. В основу сугестопедії покладено впливи засобами неспецифічної психічної реактивності: інтонацією голосу, жестом, мімікою, виразом очей, поставою, джерелом слова — тобто всім, що пов’язане з моментом вимови слова. Упродовж майже трьох десятиліть релаксопедія та сугестопедія на пострадянських просторах продовжують залишатися новітніми навчально-дидактичними системами. Однак вони використовувалися і продовжують використовуватися переважно для вивчення іноземних мов. Життя ж вимагає широкого їх застосування при вивченні і інших навчальних дисциплін як у середній, так і у вищій школі.

Безпосередньо з навчальною метою уперше в 1965 році Є.Г. Рейдер та С.С. Лібіх використали м’язову релаксацію й аутогенне тренування і прийшли до висновку, що існує вплив фазових станів, викликаних аутогенним тренуванням або релаксацією, на процеси запам’ятовування словесної інформації.

У 1966 році в Пермському педагогічному інституті розпочала роботу лабораторія з вивчення проблем навіювання в педагогічному процесі під керівництвом І.Є. Шварца.

У продовж досліджень були проведені експерименти з метою виявлення впливу музичного фонду на засвоєння навчальної інформації. Висновки виявились однозначними – музика сприятливо впливає на засвоєння навчального матеріалу

Основоположником сугестивної технології навчання став болгарський учений, лікар-психотерапевт Г.Лозанов. На жаль, основні

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать