Гурткова робота з образотворчого мистецтва у школі

Розкриваючи суть, мету та завдання, а також методику образотворчої діяльності у гуртках ми вказували, що основним завданням педагога є розширити знання про мистецтво, його особливості, виражальні засоби, сформувати творчу особистість. Ще однією особливістю гурткової роботи є добровільний характер відвідування. Зважаючи на вікові та психологічні особливості молодших школярів, рівень їхніх знань та умінь, а також результативність занять у гуртках, завдання педагога полягає у необхідності залучити якомога більшу кількість дітей до цих занять.

Гуртки образотворчого мистецтва охоплюють різні види робіт-графіку і живопис, скульптуру, декоративно-прикладне мистецтво, мистецтвознавство.

Між гуртками існує взаємозв'язок. Так, наприклад, на гуртку графіки і живопису виконують деякі скульптурні і декоративно-оздоблювальні роботи. На гуртку скульптури – графічні і декоративно-оздоблювальні роботи. А в декоративно-оздоблювальному гуртку учні ліплять, займаються графікою і живописом. На всіх гуртках вивчаються твори художників.

В гуртках можуть займатися як учні одного класу, так і відразу всіх чотирьох класів початкової школи.

Успіх роботи гуртка залежить від багатьох причин, у тому числі і від захопленості вчителя, його підготовки, від забезпечення необхідним інвентарем. Велике значення має і чітке планування діяльності гуртка. При плануванні керівник гуртка враховує число членів гуртка, кількість годин, тематику завдань, їх складність, методику проведення занять.

Гурток живопису і графіки Перш за все, гуртківців ознайомлюють з графікою і живописом як видами образотворчого мистецтва.

З усіх видів мистецтва живопис найбільш повно розкриває усі видимі явища світу. Колір – це те, що вирізняє його з поміж інших видів образотворчих мистецтв. Саме колір виступає могутнім засобом вираження задуму та художньої ідеї твору. Завдяки певній кольоровій гамі – колориту – у живописному творі існує можливість не лише достеменно передати натуру, але й посилити образний та емоційний зміст картини, викликати у глядача певні емоції та почуття, асоціації чи уяву.

Крім того, що колір виражає, перш за все, почуття художника та стимулює сприйняття та почуття глядача, він є також засобом передачі матеріальної сутності речей та простору на полотні – це фактура чи техніка живопису, своєрідний прояв темпераменту художника. «Енергійний, сміливий мазок, щільний густий живопис і взагалі різноманітна живописна поверхня полотна створюють додаткове відчуття краси та складності форми і матеріальності речей.» [2, с. 141] Слід сказати, що енергійна, стрімка техніка живопису відтворює динамічне сприйняття та вираження зображуваного, «гладка» техніка передає врівноваження, спокій, статичність.

Не менш важливим, але уже властивим і іншим видам мистецтва, є композиція, тобто сюжетне вирішення картини, її єдиний цільний образ. Керуючись відчуттям ритму, гармонії, рівноваги, динаміки чи статики художник передає побачене чи уявне так, щоб було не лише зрозуміло зображене, але й виникало почуття єдності та цілісності елементів і цілого, виділяє головне і підпорядковує окремі деталі загальному живописно-пластичному вирішенню картини. За видами живопис ділиться на: станковий, монументальний, декоративний. декоративно-прикладний, мініатюра.

Залежно від техніки виконання живопис може бути акварельним, темперним, масляним, пастельним, восковим (енкаустика), фресковим, клейовим, мозаїчним та ін.

У шкільному гуртку учні початкової школи виконують живописні роботи гуашшю, аквареллю, пастеллю, в техніці мозаїки (з натури, по пам'яті). Гуртківцям демонструють твори художників-графіків, живописців, а також роботи учнів з методичного фонду з теми, що вивчається на даному занятті.

Графіка , як вид образотворчого мистецтва, не менш необхідна в особистісному плані, ніж живопис. На відміну від живопису, більш обмежена в зображальних можливостях, більш умовна, що дозволяє сконцентрувати увагу на вираженні певної особливості будь якого життєвого явища. Засобом виразності, передачі зображуваного у графіці виступає лінія, штрих, пляма та крапка. Її називають «тихою» через особливості зображення – основними є ахроматичні кольори. Лише іноді використовують барвисті вкраплення для вираження того чи іншого фрагменту рисунку, щоб посилити композиційний чи емоційний центр зображуваного. Як і у живописі, необхідною умовою створення високохудожнього полотна є композиція та техніка зображення. Вимоги до композиції аналогічні тим, що ставляться у живописі. Техніка зображення тут дещо інша. По-перше – лінія. Вона буває різною, однакової товщини протягом усієї довжини лінія передає впевненість, спокій, одноманітність. Якщо вона в одному місці тонка, в іншому товща, з натиском, з несподіваними переходами від однієї товщини до іншої, іноді обірвана – це вираження живого, динамічного. В графічних зображеннях лінія передає контур і форму фігур, предметів, пейзажу, особливості її характеру – плавність, твердість чи м’якість та інше допомагає виразити зміст художньої ідеї і є складовою частиною художнього образу.

Штрих менш самостійний ніж лінія, але завдяки йому передається тон картини, групою штрихів створюється пляма. Пляма, в більшості випадків, – рівно зафарбована чорна площина різноманітного розміру та форми є засобом вираження матеріальності предметного світу. Іноді нею передають затінені частини зображення. Емоційного впливу в техніці графіки добиваються за ра