Сучасний погляд на проблему готовності дитини 6-річного віку до школи

Сучасний погляд на проблему готовності дитини 6-річного віку до школи
( наступність у роботі дошкільного закладу і школи)

П л а н

1. Визначення готовності дитини до школи сучасними вченими.

2. Визначення готовності дитини до школи в сучасній психолого-педагогічній літературі.

3. Педагогічні завдання підготовки дитини до вступу в шкільне життя.

а)Формування психологічної готовності до шкільного навчання. б) Формування пізнавального розвитку.

в) Формування довільної поведінки.

г) Виховання правильних взаємин між дорослими і дітьми.

Проблема готовності дитини дошкільного віку до шкільного навчання — одна з традиційних і завжди актуальних серед теоретичних і прикладних проблем дитячої психології. Сьогоден ні вимоги до оновлення страте гі й розв'язання дано ї проблеми пов'яза ні з тим, що нарешт і за дош кі льним і початковим ш кі льним вихованням визнано пров ід ним розв“язання задач і по розвитку у д іт ей базисних зд і бностей. Саме вони служать основою для різнобічного розвитку особистості на наступних етапах життедіяльності.

Розв'язання проблеми діагностики і корекції готовності дитини до школи на сучасному етапі вимагає розглядати її з позиції розум ін ня готовнос ті як системного утворення, що форму є ться в результат і взаемод ії процес і в саморозвитку і ц іл енаправленого виховання дош кі льни кі в (Г.С.Костюк) К онструктивною може бути лише д і агностика процесу формування готовнос ті по ходу його (а не на к ін цевому ета пі ). Починати такий контроль слід хоча б з середнього дошкільного віку, тобто того періоду, коли в загальних рисах утворюються основні особливості особистісного і інтелектуального розвитку, що визначають своєрідність включення дитини в систематичне шкільне учіння. Результати експериментальних досліджень дають можливість порівняти ефективність застосування на практиці роботи вихователя з групою дітей в дитячому садку по здійсненню індивідуального підходу до дити­ни протягом останнього року перед школою і протягом двох ітрьох років перебування в дитячому садку. Найбільш дієвою виявилась організація ціленаправленого спостереження і контролю за психічним розвитком кожної дитини з першого дня її життєдіяльності в дитсадку.

Отже, одним із основних факторів ефективності роботи вихователя з майбутніми школярами є врахування індивідуальної своєрідності особистісних властивостей дитини .Якщо індивідуальний підхід означає дієву увагу до особистості кожної дитини, то неодмінною умовою успішної його реалізації вважається такий дидактичний принцип, як дифферен-ційований підхід в організації специфічно дитячих видів діяльності. Мова йде про поділ дітей на підгрупи за інтересами, за здібністю навчатись, за актуальним рівнем готовності до засвоєння певної інформації тощо.

В колективній роботі з дітъми здійснювати індивідуальний підхід не легко, проте це не повинно слугувати виправданням орієнтації на середню дитину, або ще гірше - на лише сильних чи слабких. Другою умовою реалізації індивідуального підходу до дитини з метою забезпечення оптимального розвитку її особистості є розум ін ня пост ій но ї динам ік и і самих якостей, і їх с пі вв ід ношення в процес і розвитку дитини . Зрозуміло, це не означає цілковиту відсутність стабільності як такої, а лише підкреслює гнучкість структури індивідуальності як єдиного цілого. Звідси зрозумілою стає і необхідність визначення темпу і якості руху дитини по шляху свого розвитку. Основою для диференційованої й і ндив і дуально ї роботи є не лише достат ні знан н я вихователем кожно ї дитини, але й розум і ння її потен ці йних і реальних можливостей . Мова йде про сво є часне формування тих чи і нших якостей, про п о будову і ндив і дуальн ої стратег ії виховання окремо ї особистост і , а не про вияв вже існуючих відхилень, відставань і кропітку (але не завжди успішну) роботу дорослих по їх усуненню. Корекц ія в ід ставання в під готов ці до ш кі льного навчання на останньому ета пі дош кі льного дитинства неминуче створю є с т р есогенн і ситуац ії , максимальне інтелектуальне напруження більшості дітей, а найшвидше тих, хто і так володіє малим потенційним запасом. Цим, в пер­шу чергу пояснюється і «авральне» тренування окремих дошкільнят з ме