Народознавство в системі навчально-виховної роботи школи

Міністерство освіти і науки

Курсова робота на тему:

“Народознавство в системі навчально-виховної роботи школи”

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. Шляхи гуманізації національної системи освіти. 4

2. Українське народознавство як навчальний предмет. 5

3. Підхід до уроків народознавства. 9

Варіанти уроків:

3.1. “Рід, родина, рідне” 11

3.2. Колядки – найдавніші українські пісні. 14

4. Загадки як традиційні українські фолькльорні ігри 19

5. Місце фолькльору у вихованні дитини. 23

ВИСНОВКИ 26

ЛІТЕРАТУРА 28

ВСТУП

У розвитку людства настає якісно новий етап: першорядними стають та принципово по-новому осмислюються екологічні, науково-технічні, інформаційні, політичні, духовні та моральні сторони життя. Набувають нового звучання і проблеми освітньої політики, основними завданнями якої стають гуманізація всіх ланок системи навчання та виховання школярів. Принципово новий підхід до освітньої політики визначає основні тенденції процесу корінного реформування школи. У нашому сучасному суспільстві, достатньо глибоко пронизаному демократичними змінами, отримала розвиток ідея зародження нової "ідеології" освіти, в основі якої лежить вирішення завдань всілякого розгортання освітньої системи, виховання у кожної людини прагнення до нових знань, формування потреби самовдосконалення.

У сучасній науково-педагогічній літературі висвітлюються різноманітні передбачувані шляхи реформування освіти в Україні. Розглядаючи гуманізацію освіти як необхідну першочергову умову зміни змісту роботи школи, на перший план висувається проблема підвищення рівня культури вчителя і учня, розвитку їх творчих здібностей.

У сучасній педагогіці, у суспільній свідомості, у практичній діяльності вчителів усе сміливіше і наполегливіше з'являються в цьому зв'язку думки про необхідність нового розуміння ролі та місця мистецтва в школі, його культуростворюючих функцій.

Разом з тим, ознайомлення з науковими дослідженнями, аналіз сучасної шкільної практичної діяльності розкривають існуючі протиріччя між виховними можливостями мистецтва та його незатребуванням у шкільному навчально-виховному процесі. Сформована в загальноосвітніх школах система естетичного виховання та навчання учнів не відбиває повною мірою комплекс завдань, вирішення яких необхідно сьогодні з метою виховання та всебічного розвитку школярів. Як творча діяльність, так і сприйняття мистецтва в цілому представлені лише в програмах з естетичного циклу: літератури, образотворчої діяльності та музики. Позаурочні форми роботи з художньо-творчого розвитку учнів проводяться, як правило, із здібними дітьми та підлітками. При цьому мистецтво в системі змісту навчальних програм, представлених школі, не розглядається як могутній та необхідний фактор творчого розвитку кожної дитини.

Таким чином, у масовій практиці визначається відсутність цілісної системи естетичного виховання, яке частіше всього здійснюється епізодично і, як правило, не має результативності, не враховуються можливості мистецтва в організації навчально-виховного процесу у сфері впливу на кожного учня. Не в повній мірі визначена роль учителя і відповідно, педагогічного колективу в організації роботи з естетичного виховання учнів. При проведенні художньо-естетичної роботи з учнями, як правило, майже не враховуються соціокультурні особливості регіону.

Однією із причин перелічених факторів є недостатня наукова розробленість проблеми та поширеність педагогічного досвіду, наявного в цій галузі. [1]

1. Шляхи гуманізації національної системи освіти

Сьогоднi, в умовах збiднення духовного життя суспiльства, його кримiналiзацii, нiвелювання загальнолюдських цiнностей, прагматизацii мислення, озлобленостi, низькоi культури спiлкування, як нiколи гостро постає питання гуманiзацii нацiональноi освiти. Ця проблема є актуальною для школи всiх рiвнiв i вищоi зокрема. Гуманiзацiя - це не тiльки формування погляду на людину як найвищу цiннiсть для iншоi людини. Це й пiдвищення рiвня загальноi культури, i культури спiлкування зокрема. Бо мова - це, перш за все, прояв типу мислення. [2]

Загальний рiвень культури повинен вiдповiдати iнтелектуальному рiвню особистостi. Iнтелект i культура повиннi бути взаємопов'язаними як на рiвнi iндивiда, так i на рiвнi суспiльства як необхiдна передумова iснування будь-якоi цивiлiзацii.

Останнiм часом багато хто шукає шляхiв гуманiзацii у релiгiйностi як найвищому критерii людяностi, регуляторi поведiнки людини у суспiльствi. Для державноi школи будь-якого рiвня цей шлях не пiдходить уже хоча б тому, що згiдно з Конституцiєю Украiни, школа вiдокремлена вiд церкви. Та й дiяльнiсть майже всiх релiгiйних органiзацiй, спрямована у першу чергу на змiцнення духовноi влади в суспiльствi, свого впливу на людей. Крiм того, мiж рiзними конфесiями йде боротьба, яка зовсiм не вiдзначається толерантнiстю, а скорiше для неї характерна нетерпимiсть, що не може слугувати прикладом розв'язання конфлiктних ситуацiй у будь-якiй сферi життєдiяльностi суспiльства. I це навряд чи може сприяти моральному вихованню прихожан (i молодi в тому числi).

Тому гуманiзацiя нацiональноi системи освiти повинна йти iншим шляхом i передбачати iншi заходи. Першим з них є демократизацiя навчально-виховного процесу. Це означає спрямованiсть цього процесу на особистiсть учня i пiдходити до усвiдомлення школяра як майб

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать