Теоретико-методичні основи екологічного виховання у позашкільних навчальних закладах

Теоретико-методичні основи екологічного виховання у позашкільних навчальних закладах

Пустовіт Г.П.

Автореферат дисертації

АНОТАЦІЯ

Пустовіт Г.П. Теоретико-методичні основи екологічної освіти і виховання учнів 1-9 класів у позашкільних навчальних закладах. – Рукопис.

Монографія на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 — теорія та методика виховання – Тернопільский національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2005.

У монографії досліджено стан проблеми у філософській, історико-педагогічній, психолого-педагогічній науці та сучасній освітній практиці. Визначено основні параметри, рівні та напрями суб’єктивного ставлення особистості до природи в її онтогенезі та охарактеризовано типи її практичної діяльності у довкіллі. Обґрунтовано теоретико-методологічні та методичні основи модернізації змісту екологічної освіти і виховання учнів 1—9 класів концептуальні підходи й принципи відбору, структурування і побудови їх змісту у позашкільних навчальних закладах та критерії ефективності у формуванні компонентів екологічної вихованості особистості. Удосконалено класифікацію принципів, форм і методів, розроблено нові активні організаційно-педагогічні форми і методики екологічної освіти і виховання учнів та доведено їх ефективність. Здійснено експериментальну перевірку і доведено ефективність розробленої організаційно-педагогічної структури гуртка, відділу та його самоврядування у позашкільному навчальному закладі, що в сукупності дало змогу розробити функціональну модель екологічної освіти і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах та експериментальне довести її ефективність. За результати дослідження розроблено і видано збірник навчальних програм, навчально-методичні посібники й інструктивно-методичні матеріали щодо удосконалення екологічної освіти і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах.

Ключові слова: Екологічна освіта і виховання, екологічна вихованість, компоненти екологічної вихованості, екологічна культура, позашкільний навчальний заклад, навчально-пізнавальна і дослідницька діяльність, конкретна природоохоронна робота.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасні загальношкільні процеси зростаючого руйнівного впливу людини на навколишнє середовище і, як наслідок, катастрофічна його руйнація, спричиняють необхідність докорінних змін не лише в ідеологічних, соціально-економічних та технологічних сферах життєдіяльності людства, але й актуалізують пошук гуманістичних засад взаємодії людини і природи, стимулюючи тим самим розвиток ефективних шляхів формування ціннісної сфери особистості у системі «природа-людина-суспільство». З огляду на це важливою педагогічною проблемою виступає забезпечення умов гармонійного розвитку особистості в навколишньому середовищі, ефективна підготовка підростаючого покоління до екологічно доцільності діяльності у довкіллі.

Національною доктриною розвитку освіти України, Законом України про позашкільну освіту, Концепцією позашкільної освіти і виховання, Концепцією екологічної освіти визначено, що метою навчально-виховної діяльності різних навчальних закладів є виховання і розвиток творчого потенціалу та соціальної активності особистості, формування її системи гуманістичних цінностей, де цінність природи, і людини, визначаються як провідні. Ця проблема торкається всіх ланок освіти – від дошкільної до вищої та освіти дорослих. Все ж особливе місце у цих процесах посідає позашкільна освіта.

Позашкільні навчальні заклади, враховуючи специфіку побудови їх навчально-виховного процесу (варіативність і різнорівневість, добровільність і багатоукладність, необмежені можливості у часі і географічних межах здійснення, практичну спрямованість), мають забезпечити формування цілісної картини світу, створити сприятливі умови для задоволення її власних інтересів і потреб у самопізнанні та самореалізації, у формуванні особистісних якостей й високого рівня екологічної вихованості.

Стан розробки проблеми. Сучасний розвиток вітчизняної педагогічної науки в галузі вивчення довкілля визначається взаємодією різних чинників: з одного боку, превалюванням теоретичної спадщини педагогіки радянської доби, орієнтацією освіти і виховання дітей на традиційну методологію конструювання змісту, форм і методів пізнання ними довкілля, домінуванням екстенсивних тенденцій побудови навчально-виховного процесу позашкільних навчальних закладів (збільшення кількості годин на теоретичні заняття, запровадження нових курсів та спецкурсів, факультативів, скорочення кількості годин на конкретну природоохоронну роботу учнів у довкіллі, а отже зменшення кількості виконаних ними як особистісних, так і соціально значущих справ з його охорони, заміна такої роботи масовими заходами, що мають низьку педагогічну ефективність тощо). З іншого спостерігається розширення концептуального поля вітчизняної педагогіки, обґрунтування та розробка нових підходів, напрямів взаємодії теорії і практики екологічної освіти і виховання учнів у позашкільних навчальних закладах.

Теоретико-методологічним основам розв’язання проблем взаємодії людини і навколишнього середовища, філософсько-культурологічним аспектам соціальної природи особистості, формування її свідомості в контексті активного буття,

присвячено дослідження В.Вернадського, С.Глазичева, А.Горєлов