Фредерик Шопен 2

ФРЕДЕР I К ШОПЕН (1810-1849)

Походження та сім'я:

Батько композитора - Ніколя Шопен (1771-1844) - француз, син лотаринзького селянина, ще в молоді роки переселився до Польщі. Важко сказати, що змусило його покинути Францію, але в Польщі вiн знайшов нову батьківщину і брав гарячу участь у її долі. Ніколя Шопен разом з польськими патріотами брав участь у боротьбі за незалежність Польщі. Після розгрому повстання Костюшка і остаточного поділу Речі Посполитої (1795 рік) Ніколя Шопен, капітан армії Костюшка, незважаючи на хиткість свого становища, вирішив залишитися у Польщі. Людина освiдченна та яка мала широкий розумовий кругозiр, зайнявся педагогічною діяльністю і незабаром завоював репутацію одного з найкращих педагогів Варшави. А тим часом у 1802 році Ніколя Шопен, запрошений в якості вихователя до дітей графа Скарбка, оселився в маєтку Скарбка Желязова-Воля.

У графському будинку проживала сирота і бідна родичка Юстина Кшижанiвська. Не бажаючи бути тягарем своїм вельможним покровителям, Юстина виконувала в будинку обов'язки економки. Завжди привітна і життєрадісна, вона викликала загальну симпатію. Дівчина отримала добру освіту: знала французьку мову, грала на роялі, співала. Найбільше були їй до душі польські народні пісні, але вона співала й популярні в ті роки міські романси. У червні 1806 року відбулося весілля Миколи Шопена з Юстиною. Першою дитиною у молодій сім'ї була дочка Людвіка (в заміжжі Єнджеєвич), згодом вона була для брата особливо близьким і відданим другом. А через три роки в маленькому флігелі маєтку Желязова - Воля з'явився на світ хлопчик - Фредерік Францішек або, як його називали в сім'ї, - Фрічек. Було це 22 лютого 1810 року. Восени того ж року пан Шопен отримав місце викладача у Варшавському ліцеї. Родина оселилася в просторій казенній квартирі. Платня викладача французької мови була досить скромною і до того ж виплачувалася не завжди акуратно. Сім'я зростала, в найближчі роки одна за одною народилися ще дві дівчинки, Ізабелла та Емілія. За прикладом інших педагогів Шопен надумав відкрити пансіон для синів заможних батьків, які жили за межами Варшави. Підприємство виявилося вдалим. Хостел в будинку Шопена користувався відмінною репутацією. Діти отримували чудове виховання і жили, немов у рідній сім'ї. Своїй матері Фредерік зобов'язаний першими музичними враженнями, прищепленої з дитячих років любові до народних мелодій. Інтелігентність і чуйність батьків згуртували всіх членів сім'ї любов'ю і благотворно позначилися на розвитку обдарованих дітей. Сестри володіли різнобічними здібностями, а рано померла Емілія - видатним літературним талантом.

Дитинство:

Музична сприйнятливість маленького Фредерiка проявилася дуже рано. При звуках сумної пісні, наспіваною матір'ю, дитина починала гірко плакати. Трирічний малюк сміявся і аплодував від радості у долоні, коли мати грала для вихованців веселі танці. Від цього часу до нас дійшла така розповідь: …«Вночі батьки раптово почули звуки роялю. Виявилося, що трирічний Фрічек, пробравшись потихеньку до інструменту, грав чуту їм напередодні танцювальну мелодію. Побоюючись, що малюк простудиться, мати взяла його на руки і понесла скоріше у спальню. «Ах, мамо, - сказав хлопчик, - не гнівайся, я ж грав це, щоб тебе замінити, коли ти втомишся»»… Хлопчик ріс і подібно маленькому Моцарту все частіше підходив до рояля, підбираючи знайомі наспіви, вслухаючись у прості акорди. За інструментом розучували вправи і неважкі п'єски деякі з вихованців. А трохи згодом почала брати уроки музики старша сестра Людвіка. Саме вона стала першою вчителькою п'ятирічного брата. Скоро хлопчик знав вже ноти і впевнено повторював за нею всі ті нехитрі вправи і п'єски, що ставив дівчинці пан Живний, її вчитель. З часом ця поважна людина звернула увагу на жвавий інтерес хлопчика до всього, що відбувалося на уроках музики, на його старанність і наполегливість у прагненні відтворити на клавішах рояля все, що він чув.

- Цьому хлопчику пора вчитися музиці, - серйозним тоном сказав він, звертаючись до батьків. На час початку занять з Фредеріком, Живному пішов уже сьомий десяток. Це був веселий, добродушний старий, обдарований почуттям гумору. І хоча його не можна було назвати кращим у Варшаві викладачем фортепіанної гри, він виділявся серйозністю поглядів на музичне мистецтво. Своїх учнів він виховував не на салонних дрібничках, а на високохудожніх зразках, на музиці Моцарта, Бетховена й особливо Баха, якого тоді ще майже не знали. Звернувши увагу на композиторські схильності свого маленького вихованця, Живний став записувати його п'єски. У сім років Фредерік склав полонез - урочистий танець-хід. В якості дитячого досвіду п'єса була видана. У газетній замітці повідомлялося, що автор цієї п'єси «син Миколи Шопена, професора французької мови та французької літератури, - справжній музичний геній». Трохи пізніше відбувся перший публічний виступ восьмирічного піаніста на концерті на користь бідних у залі Радзивілловського палацу. Хлопчик виконав технічно важкий концерт чеського композитора Йіровця. Виконання малолітнього віртуоза було прийнято захоплено. Одягнений в оксамитовий костюмчик з великим мереживним коміром, Фредерік опинився в центрі уваги блискучої публіки. У своїй дитячій наївності малюк приписав загальну увагу до святкового вбрання. І на запитання матері про те, що найбільше сподобалося публіці, дитина відповіла:

- Мі