Нейтронна зброя

– це різновид атомної зброї де основним вражальним чинником є проникаюча радіація.

За повідомленнями американської преси, перші розробки нейтронної зброї почалися наприкінці 50-х років. Діяльність над створенням бомби старанно приховувалась протягом 20 років. Роботи велися у Ліверморській радіаційній лабораторії ім.Лоуренса (Каліфорнія). Навесні, 1963 року, на полігоні штату Невада відбулися перші випробування цієї бомби. За результатами випробування була створена перша нейтронна бомба W-63. “Батьком” створення нейтронної бомби був доктор Д.Коен. Вже у 1974 році мова йшла про те, щоб устаткувати всю американську армію нейтронними боєприпасами. У 1975 році американці устаткували 30 боєголовок протиракетної оборони “Стрінг”, у кілька кілотонн кожна (Пн.Дакота), на авіабазі Гранд-Фокс. Американські військові фізики та інженери наприкінці 70-х років розробили тактичну ракету “Ленс” – це мобільна ракета класу “земля-земля”, яка може забезпечити тактичну ядерну артилеристську підтримку, як нерухомих, так і рухомих цілей. Радіус дії 130 км. з ймовірністю відхилу 400-450 м.

Але яким є вирізняльні особливості нейтронної зброї?

Вражаючими факторами ядерної зброї є загалом: ударна хвиля, світлове (теплове) випромінювання, миттєва проникаюча радіація і залишкова радіація (радіоактивні залишки). У ядерній зброї, дія якої є результатом ділення важких ядер, енергія, що вивільнюється вибухом, розподіляється по уражаючим факторам так: 45-55% - ударна хвиля, 35% - світлове випромінювання, 5% - проникаюче миттєве опромінення, 10% - залишкова радіація.

Є загальна закономірність: зі зменшенням потужності ядерного вибуху інтенсивність ударної хвилі та світлового випромінювання зменшується дуже швидко з віддаленням від центру вибуху, багато більше ніж проникаюча радіація. Так із зменшенням потужності ядерної бомби у 1000 разів (з 1Мгт до 1кт) радіус ураження опроміненням зменшується у 25 раз, ударною хвилею – у 10 раз, а радіус ураження проникаючою радіацією – всього в 3 рази. Тобто, зі зменшенням потужності ядерної зброї відносно зростає рівень проникаючої радіації у якості вражаючого фактора.

У разі вибуху нейтронного боєприпаса відбувається ядерна реакція поділ-синтез . При цьому ядерні реакції поділу супроводжуються виділенням високих температур, які є ініціаторами виділення легких ядер. При реакції синтезу, яка є основною в цьому виді зброї, відбувається взаємодія іонів дейтерію і тритію і виділяються нейтрони з енергією порядку 14 млн. електровольт (Мев). А у результаті реакції поділу енергія нейтронів дула б всього лише 2 Мев. Поза тим, при ядерному синтезі виникає у 10 разів більше нейтронів ніж при поділі тієї ж потужності. Нейтрони синтезу мають більшу проникаючу здатність і розповсюджуються на більші відстані ніж нейтрони поділу. Перерозподіл енергії між уражаючими факторами відбувається в залежності від співвідношення реакції поділ-синтез . У заряду в 1кт. Ця реакція співвідноситься у відношенні 50/50, у зарядах 2кт. на синтез знаходиться 70-75%, при таких співвідношеннях частина проникаючої миттєвої радіації у загальному розподілі енергії досягає 30-45%. Це надзвичайно високий показник порівняно з 5% у ядерній бомбі (з реакцією поділу).

Практично це є мініатюрна ядерна бомба, мета використання якої – знищити все живе за допомогою проникаючої радіації, як основного чинника її дії. Ця зброя є абсолютно антигуманною.

Означення “ядерний боєприпас малої потужності” не означає, що бомба є малою (це лише суб’єктивна думка). 1кт і справді є не дуже великим ядерним зарядом, але він еквівалентний 1000 т. тринітротолуолу. У такому заряді близько 40% реалізуються у якості ударної хвилі. Іншими словами, як 400 т. тринітротолуолу (TNT), або як 50 фугасних бомб по 5 т. TNT кожна. Тобто, не зважаючи на твердження, що бомба є малопотужною, не можна не враховувати деструктивний чинник її фізичної дії на навколишнє середовище.

Так само не можна стверджувати, що бомба є “чистою”, тобто майже не дає залишкової радіації. Так, її відсоток значно зменшився після видалення урану (U-238). Це зменшило кількість радіоактивних “уламків”. Але нейтронне опромінення іонізує метали через який проходить, роблячи їх теж джерелами випромінювання радіації. Було підраховано, що люди які працювали на Хіросімі після вибуху, у його епіцентрі, отримали близько 130 рад кожний. Тобто всі речі (матерія) після вибуху бомби стає джерелом випромінювання радіації на деякий час.

Потрібно відмітити, що порівняно з гамма випромінюванням (g ) – другим компонентом миттєвої проникаючої радіації ядерного вибуху, нейтронне опромінення має більш виражену уражальну дію на всіх рівнях біологічної організації – від молекулярного рівня, до цілісного організму. Так, гостра променева хвороба, що спричинена нейтронним опроміненням, характеризується більш тяжкими клінічними проявами та протіканням, порівняно з цією ж хворобою, викликаною g чи рентгенівським випромінюванням. Відновні процеси у нейтронно опроміненому організмі протікають повільніше і гірше, а лікування є малоефективним. Надзвичайно небезпечне нейтронне опромінення у формуванні таких патологій людини, як катаракта (змутнення кришталика в оці), злоякісна пухлина та лейкемія, генетичні дефекти. За оцінками учених, випромінювання нейтронів у 5-10 раз небезпечніше за g - промені . Особливість його дії у тому, що ураження людини може статися через поколінн