Кровотеча Крововтрата гемостаз

КРОВОТЕЧА. КРОВОВТРАТА, ГЕМОСТАЗ

Кровотеча — це одна з головних про­блем сучасної хірургії. Кожне відкрите пошкодження і більшість оперативних втручань супроводжуються нею.

Що ми розуміємо під поняттям "кро­вотеча"? Термін "кровотеча" (haemp-nhagia) походить від двох грецьких слів:

haema —кров і rhein — текти. Це вихід крові з кровоносних судин або порож­нин серця в тканини, порожнини (грудну, черевну, черепну, суглобову), порожнисті органи (шлунок, кишеч­ник, матку, сечовий міхур) чи зовнішнє середовище. Кровотеча зав­жди є наслідком впливу якогось чин­ника. Без причин кровотечі не буває.

Які ж причини можуть змусити кров вийти з кровоносного русла або порожнин серця? Їх кілька.

Кровотеча від розриву судинної стінки (haemorrhagia per rhexin). Ви­никає внаслідок будь-якої травми су­дини з повним або частковим відкрит­тям її просвіту. Причиною можуть бути поранення ножем, кулею, ту­пим предметом і ін. У такому разі ча­стіше виникає гостра крововтрата.

Кровотеча від роз'їдання судинної стінки (haemorrhagia per diabrosin corrosionem). Руйнування судини при цьому є наслідком патологічного про­цесу, який розвивається у сусідніх із стінкою тканинах. Це — пухлина, яка розпадається і проростає судину, запальний інфільтрат, виразка або склероз стінки судини. Іноді причи­ною порушення цілості стінки суди­ни є стороннє тіло (куля, осколок), яке постійно тисне на судину.

Кровотеча від просочування

(haemorrhagia per diapedesm). Це кро­вотеча, за якої немає макроскопіч­ного пошкодження судини, а кров виходить крізь, здавалось би, непо-шкоджену стінку через її підвищену проникність. Звичайно такі кровотечі не є значними. Кров ніби просочуєть­ся крізь нещільну, пошкоджену функ­ціонально, а не механічно, стінку судини і не вимагає негайного хірур­гічного втручання. Функціональна нещільність судин може бути зумов­лена різними хвороботворними чин­никами: бактерійними токсинами (скарлатина, віспа), септичними ста­нами, отруєннями миш'яком, фос­фором, змінами складу крові (холе-мія, білокрів'я, злоякісна анемія), авітамінозом тощо.

Таким чином, усі кровотечі за па­тогенезом можно об'єднати у дві ве­ликі групи: І — кровотечі механічні, що зумовлені прямим місцевим руй­нуванням стінки судин під дією трав­ми (розрив) чи патологічного процесу (запалення, пухлина, атеросклероз, виразка); II — кровотечі нейротрофічні (B.L Стручков), або дизметаболічні, які спричинюються системними пору­шеннями мікроструктури судин мік-роциркуляторного русла, що робить їх проникними для елементів крові (діа­педез), та системними змінами хімізму крові, її здатності до згортання.

КЛАСИФІКАЦІЯ КРОВОТЕЧ

Залежно від характеру пошкодже­ної судини кровотечі ділять на арте­ріальні, венозні, капілярні, парен­хіматозні.

Найнебезпечніші артеріальні кро­вотечі, бо кров у артеріях тече під високим тиском (120 мм рт. ст.). Вона з силою виштовхується із судини або порожнини серця, через що організм швидко знекровлюється. Кров із артерії звичайно витікає стру­менем, під тиском. Вона яскраво-червоного кольору, щоправда, іноді це не характерне для артеріальної кровотечі. По-перше, за низького артеріального тиску (шок, колапс) кров із артерії може витікати плавно;

по-друге, за деяких патологічних станів, коли в крові нагромаджується багато вуглекислоти (гіпоксія), вона може мати темне забарвлення. Струмінь крові, що витікає з артерії, синхронний з пульсовою хвилею. У разі повного перерізування чи розриву кровоточить не лише центральний, а й периферичний ії кінець. Витікання крові з артерії часто супроводжується шипінням. Самостійно зупинитися кровотеча може лише в артеріях дрібно­го калібру. Кровотеча із більших ар­терій та із серця сама зупиняється дуже рідко, бо кров'яний тиск значний, а звуження просвіту недостатнє.

У разі венозної кровотечі кров із су­дини витікає звичайно повільним струменем, вона темного кольору. У деяких випадках, коли тканини не­здатні захоплювати кисень (тканинна гіпоксія), останній у великій кількості переходить з артерій у вени, венозна кров за своїм забарвленням нагадує артеріальну.

За підвищення венозного тиску кров з вени може витікати струменем. Кровоточить частіше периферичний кінець судини, але у разі застою і до­статньої кількості колатералів кров може витікати і з центрального від­різка.

Кровотеча із вен, які розташовані близько до серця (безіменна, підклю­чична, внутрішня шийна), може відбуватися поштовхами внаслідок зниження тиску під час вдиху і підви­щення його під час видиху. Дуже кро­воточать вени, стінки яких не спада-ються внаслідок фіксації їх до сусідніх тканин (підключична, кісткові, пе­чінкові).

У разі підвищення тиску (кашель, блювання, крик, чхання) венозна кровотеча стає сильнішою. Притис­кання вени проксимальніше від місця кровотечі збільшує її, притискання дистальніше може сприяти ії припи­ненню.

Загалом венозні кровотечі менш небезпечні для життя, ніж артері­альні, але за поранення великих, що лежать найближче до серця, вен не­безпечною стає не лише крововтра­та, а й можливість проникнення в просвіт судини повітря (повітряна ем­болія).

Капілярна кровотеча — змішана. Вона не є небезпечною і спиняється сама під впливом тугої пов'язки. За цієї кровотечі не видно окремих кро­воточивих судин і кров сочиться з тка­нин, як з губки. Забарвлення

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать