УВЧ-терапія в лікуванні

РЕФЕРАТ

за темою:

УВЧ-терапія в лікуванні

Студентки Снігур С.П.

Дніпропетровськ, 2010

Зміст реферату

1. Метод УВЧ-терапії: визначення, біологічна дія і показання для лікування

2. Фізичні та електричні аспекти впливу електричного поля ультрависокої частоти на біологічні тканини

3. Практика проведення УВЧ-терапії

Висновок

Список літератури

1. Метод УВЧ-терапії: визначення, біологічна дія і показання для лікування

Ультракороткохвильова (ультрависокочастотна – УВЧ) терапія – це найбільш поширений фізіотерапевтичнийметод, у якому використовується вплив ультрависокочастотного електромагнітного поля на тканини організму хворого, який перебуває в міжелектродному просторі. У клінічній практиці використовують стаціонарні й переносні апарати УВЧ.

Біологічна дія УВЧ проявляється по-різному. При слабких дозах помічаються активізація каталізаторів ферментів, збільшення кількості альбумінів за рахунок зменшення кількості глобулінів, розширення судин, поліпшення живлення тканин. Багаторазові процедури у стимулюючих дозах викликають посилений еритропоез, підвищення фагоцитозу та імунобіологічних властивостей організму.

Цей спосіб електротерапії здійснює протизапальну, розсмоктуючу і болезаспокійливу дію.

Показання для застосування УВЧ-терапії: гострі запальні процеси в органах і системах; травми спинного мозку і периферійних нервів; радикуліт; поліомієліт; енцефаліт; мієліт у періоди підгострого та хронічного перебігу, хвороба Рейно; облітеруючий ендартеріїт, гострі і підгострі запалення матки і придатків.

Протипоказання: злоякісні новоутворення, системні захворювання крові, серцева недостатність II-III ступеня; аневризма аорти; гіпотонія; схильність до кровотеч; інфаркт міокарда; туберкульоз легень в активній формі.

2. Фізичні та електричні аспекти впливу електричного поля ультрависокої частоти на біологічні тканини

Ультрависокочастотна терапія полягає у впливі на певні ділянки тіла хворого змінним безперервним або імпульсним електричним полем ультрависокої частоти. До УВЧ відносять електромагнітні коливання 30-300 МГц, що відповідає довжинам хвиль від 10 до 1 м (ультракороткі хвилі).

Для проведення лікування електричним полем УВЧ ділянку тіла, яка підлягає впливу, поміщають в електричне поле конденсатора, тобто між двома ізольованими металевими пластинами, до яких підводиться змінна напруга, яка генерується в апараті. Таким чином, між тілом пацієнта і електродами апарату немає прямого контакту, а величина зазору визначає розподіл енергії, яка поглинається тілом. При малому зазорі (0,5 см) велика частина енергії поглинається поверхневими шарами тканин, що знаходяться безпосередньо поблизу конденсаторних пластин. При великих зазорах (3 см) значна частина енергії розсіюється у навколишній простір, але частина, що залишилася, більш-менш рівномірно поглинається всій товщею тканин.

Основним і єдиним чинником, що діє у цьому методі на організм, є змінне електричне поле, що являє собою особливу форму матерії, за допомогою якої здійснюється взаємодія між електрично зарядженими частинками. Отже, якщо помістити будь-яку ділянку тіла в електричне поле, наприклад, між двома різнойменно зарядженими пластинами, то воно буде впливати на електрично заряджені частинки тіла (іони). Цей вплив полягає у тому, що іони переміщуються у бік протилежно заряджених пластин, утворюючи струм провідності. Дипольні частинки тіла під впливом поля змінюють положення, орієнтуючись своїми зарядами до протилежно заряджених пластин. Діелектрики, що не володіють структурним диполем, тимчасово набувають його - поляризуються.

При зміні напрямку електричного поля перераховані процеси будуть відбуватися у зворотному напрямку.

Під час УВЧ-впливу у тканинах тіла, поряд з втратами за рахунок іонної провідності, відбуваютьмся діелектричні втрати за рахунок орієнтаційних коливань дипольних білкових молекул. Зміни у клітинних і молекулярних структурах тканин під впливом електрічного поля УВЧ обумовлюють, крім теплової, «специфічну» дію поля.

У зв'язку з цим УВЧ-терапію проводять не тільки у тепловому (тобто при читкому відчутті хворим тепла), але і слаботепловому і навіть нетепловому дозуванні.

Розподіл тепла між поверхневими і глибоко розташованими тканинами тіла хворого при УВЧ-терапії надзвичайно сприятливий для лікування. У зв'язку із збільшенням у десятки разів частоти коливань зменшується ємкісний опір тканин і, відповідно, збільшується реактивна (ємкісна) частина високочастотного струму, який проходить через них.

Цим пояснюється відносне зменшення нагрівання поверхневих прошарків тканин, які мають меншу провідність, у порівнянні із тими, які глибоко розташовані. Збільшення частки ємкісної складової струму, що проходить через підшкірний жировий шар, не нагріває його і призводить до зменшення активної складової струму, що викликає нагрівання тканини.

Аналогічно високочастотний струм проходить у вигляді ємкісного струму через шари жирової тканини, що оточують окремі органи, а також через кісткову тканину у кістковий мозок. Таким чином, при УВЧ-терапії забезпечується надзвичайно ефективний вплив на внутрішні тканини й органи.

Важливою перевагою УВЧ-терапії є можливість проводити процедури із зазорами між електродом і поверхнею тіла. Наявність зазорів дозволяє значно зменшити небажа

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать