Комп’ютерна томографія

Реферат

Тема: Комп’ютерна томографія

План:

Рентгенівська комп’ютерна томографія

Фізичні принципи комп’ютерної томографії

Діагностика

Переваги комп’ютерної томографії

Технічні розробки в області комп’ютерної томографії

Виводи

Ілюстрації

Література

Рентгенівська комп’ютерна томографія

Рентгенівська комп’ютерна томографія (КТ)- методика пошарового рентгенологічного дослідження органів і тканин із застосуванням комп'ютерної обробки множинних рентгенівських зображень, виконаних під різними кутами, з подальшою реконструкцію зображення і визначенням щільності будь-якої ділянки цих тканин.

Перші КТ були спроектовані тільки для дослідження голови, однак незабаром з'явилися і сканери для всього тіла. У теперішній час КТ можна використати для візуалізації будь-якої частини тіла.

На сучасних апаратах четвертої та п'ятої ґенерацій, які комплектовані не одним, а багатьма рентгенівськими випромінювачами (до 200), використовується дуже потужний процесор з великою швидкістю обробки інформації - до 10 мільйонів операцій за секунду. У результаті час сканування скоротився до 40-50 мілісекунд. З'явилася можливість отримувати на екрані телемонітора скорочення окремих поперечних шарів серця товщиною 1-2 міліметра.

Фізичні принципи КТ

Усі технології і методики візуалізації з використанням рентгенівських променів ґрунтуються на тому, що різні тканини послаблюють рентгенівські промені в неоднаковому ступені. При КТ рентгенівськими променями експонуються тільки тонкі шари тканини. Відсутнє нашарування інших тканин, які заважають отриманню їх чіткого зображення.

У процесі проходження крізь тканини рентгенівські промені ослабляються, частково із-за поглинання енергії, частково через розсіювання. Ослаблення можна описати слідуючим рівнянням:

I=I_о с^-µd ,

де I - інтенсивність випромінювання, що було пропущено (випромінювання на виході із тканини), I_о - інтенсивність випромінювання, що падає (на вході в тканини), µ - так званий коефіцієнт повного лінійного ослаблення для тканини, d - це відстань, що пройшло випромінюванням крізь тканину (товщина тканини). Коефіцієнт ослаблення µ обумовлений атомним номером та електронною щільністю тканини. Чим вище атомне число та щільність електронів, тим вище коефіцієнт ослаблення. Таким чином, атомне число та щільність електронів – це два параметри, що зумовлюють якості тканини по ослаблення рентгенівського випромінювання. Необхідно враховувати, що коефіцієнт ослабления залежить також від енергії рентгенівських променів.

Вузькоколімований (обмежений) рентгенівський пучок сканує (переглядає) тіло пацієнта по колу. Проходячи через тканини, випромінювання послаблюється відповідно щільності і атомному складу цих тканин. По іншу сторону від пацієнта і трубки встановлена кругова система детекторів рентгенівського випромінювання, кожен з яких (а їхня кількість може досягати 1000 і більш) перетворюють енергію випромінювання в електричні сигнали. Ці сигнали трансформуються у цифровий код, що зберігається у пам'яті комп’ютера. Зафіксований сигнал відбиває ступінь ослаблення в певному напрямку. Обертаючись навколо пацієнта, рентгенівський випромінювач “переглядає” тіло під різноманітними ракурсами, в загальній складності під кутом 360° До кінця обертання випромінювача в пам'яті комп'ютера фіксуються сигнали від усіх детекторів.

За стандартними програмами комп'ютер переробляє отриману інформацію і розраховує внутрішню структуру об'єкту. Дані розрахунку виводяться на дисплей. Сучасні томографи дозволяють отримувати зображення дуже тонких шарів – товщиною від 1 до 5мм.

КТ – дослідження починається з цифрової проекційної томограми, що належить до пошарової візуалізації анатомічної ділянки. Проекційне зображення отримують переміщенням стола для дослідження із знаходящимся на ньому пацієнтом через пучок променів без обертання трубки та детекторів. Проекційне зображення використовується для обрання місця розташування зрізів - «анотація рівній зрізів».

Об’єм тканини, що підлягає під дослідження, можна представити поділеним на набір рівних по об’єму елементів, так званих вокселов. У пласкому зображені зрізу тканини (КТ-томограма) кожний воксел представляється плоскостним елементом (пікселом), а розмір та розташування піксела зумовлюється розміром та розташуванням воксела в плоскості сканування. Результат сканування виводиться на монітор. У зображенні на моніторі кожному пікселю відповідає певний відтінок сірої шкали чи яркості у залежності від ослаблення в вокселі, при цьому кістки – світлі, а жирова тканина –відносно темна.

Діагностика за допомогою КТ базується на прямих рентгенологічних симптомах, тобто визначенні точної локалізації, форми, розмірів окремих органів і патологічних вогнищ, і, що особливо істотно, на показниках щільності. Щільність вимірюють в умовних одиницях - одиницях Хаунсфілда (HU), названих ім’ям винахідника методу. Цей показник (показник абсорбції) заснований на ступені поглинення або ослаблення пучка рентгенівського випромінювання при проходженні його через тіло людини. Кожна тканина в залежності від щільності, атомної маси по різному поглинає випромінювання. Усі органи людського тіла вкладаються в діапазон щільності від -1024 до +3071 одиниць Хаунсфілда, тобто в 4096 одиниць Хаунсфілда. Коефіцієнт по