Лікувальна фізкультура при порушенні вуглеводного обміну речовин

Зміст

Вступ

1. Загальне поняття про ожиріння

2. Причини, що викликають захворювання ожирінням у дітей

3. Фізичного виховання, хворих на ожиріння

Висновки

Використанна література

Вступ

Під хворобами обміну речовин розуміється порушення в організмі різних обмінних процесів - водного, мінерального, вітамінного, вуглеводного, білкового, жирового, які знаходяться один з одним у тісному взаємозв’язку. До хвороб обміну речовин відносять діабет (порушення вуглеводного обміну); подагру (порушення білкового обміну); ожиріння (порушення жирового обміну) та хворобливі стани, що мають назву авітамінози (проявом яких може бути, наприклад, цинга). Ця група хвороб є однією з основних причин летальності (смертності від захворювань) людини і складає 45% від загального показника.

В останні роки продовжується неухильний і значний ріст захворювань ожирінням серед дітей та дорослих. Це підтверджується рядом статистичних досліджень. Так у 1966-68 роках при огляді 6 тис. дітей було виявлено ожиріння П ступеня у 2,2% школярів 5-8 класів та у 5-6% дошкільнят. У 1971 році зафіксований зріст ожиріння до 10-12% серед школярів середніх і старших класів.

Вивчення динаміки приросту хворих на ожиріння, стало причиною висновку у 1980 році про те, що ожиріння у дітей зростає на 1% кожного року. Дані Л.А. Мостової, С.П. Петраш (1982), які дослідили 4000 школярів різних областей України, свідчать про те, що серед дітей, які проживають у місті розповсюдженість ожиріння складає 13,4%, а серед сільських дітей 11,8% (у Києві найвищий показник - 15,7%). За останніми даними - близько чверті працездатного населення нашої держави (особливо жінки) в тій чи іншій мірі потерпають від ожиріння. За останніми даними доля населення, що страждає на ожиріння в Росії складає 30-50%; в США - 36-42%; в Англії - 25-30% від загальної кількості населення. За свідченням експертів ВООЗ, ожиріння є самим розповсюдженим захворюванням обміну речовин, яке охоплює 1/4 всього населення земної кулі. Існують тенденції до подальшого збільшення кількості хворих на ожиріння.

1. Загальне поняття про ожиріння

Ожиріння - це захворювання з утворенням надлишкової маси тіла за рахунок накопичення жиру. При ожирінні в організмі замість нормальної кількості жиру, що дорівнює 10 -15% маси тіла, його відкладається значно більше. Будь-яке відхилення маси тіла від норми вважається ожирінням Проте, більшість авторів (Д.Л. Костилл, Дж.Х. Уилмор,) вважають, що поняття зайвої маси тіла та ожиріння не є тотожними. Тому для діагностики ожиріння дитини необхідно знати про 1У ступені цього захворювання:

І ст. - надлишок маси тіла складає 15-25%, (15 -29% за Мухіним В. М);

П ст. - 26-50%, (30-49% за Мухіним В. М);

Ш ст. - 51-100%, (50-100% за Мухіним В. М);

ІУ ст. - більше 100% від нормальної маси тіла.

За даними Д.Л. Костилл, Дж.Х. Уилмор ожиріння діагностується при перевищенні маси тіла на 25% у чоловіків та 35% у жінок від належної маси тіла.

При значному надлишку маси тіла не важко діагностувати ожиріння. Однак, часто бувають випадки, коли візуально його визначити не можливо. Для розрахунку ідеальної маси тіла існує ряд формул, наприклад: індекс Брока (при зрості 155-170 - см) - зріст мінус 100; індекс Бенгарда - зріст (см) на окружність грудної клітини (см) та поділити отримане число на 240; індекс Брейтмана - зріст на 0,7 і від отриманого числа відняти 50 та інші.

Розрізняють 2-ї основні форми ожиріння: екзогенну (аліментарну), що обумовлюється зовнішніми причинами (переїданням, малорухомим способом життя) та ендогенну, яка є наслідком внутрішніх причин (порушенням функцій залоз внутрішньої секреції). Аліментарне ожиріння зустрічається доволі рідко. Важких форм чисто аліментарного ожиріння, як правило, не існує. Отже, аліментарний фактор, найчастіше має вторинне значення у розвитку ожиріння у дітей. За Князевим Ю.А. розрізняють первинну (конституціонально-екзогенна, аліментарна) та вторинну (церебральна, гіпоталамічна, ендокринна) форми ожиріння.

Чим небезпечне ожиріння? Між ожирінням та показниками захворювання серцево-судинної системи існує пряма залежність. Вже при нескладних формах ожиріння у дітей спостерігаються функціональні зміни серцево-судинної системи, а при складних формах вони набувають стійкого характеру.

У дітей з зайвою вагою серцево-судинна система гірше адаптується до дозованих фізичних навантажень, що проявляється у збільшені тривалості періоду відновлення на 21-45% у порівнянні зі здоровими дітьми. За даними електрокардіографічних досліджень у дітей з зайвою вагою порушена функція міокарду аж до розвитку міокардіодістрофії . Порушення функції серцево-судинної системи ускладнюється гіпофункцією скелетних м’язів, а також жировими відкладеннями у судинах в області епікарду і перикарду та зміщенням серця внаслідок високого розташування діафрагми. Діти з зайвою вагою частіше хворіють на артеріальну гіпертонію . На кожний кубічний сантиметр зайвої маси тіла організм повинен вибудувати 11 км капілярів для трофіки та підтримання у нормальному стані зайвого жиру. Це лягає важким тягарем на роботу серця та дихальний апарат.

Ожиріння є причиною біохімічних змін складу крові . У дітей з зайвою вагою виявлено збіл