Санітарна мікробіологія як наука

Зміст

Вступ

1. Санітарна мікробіологія як наука

1.1 Предмет та задачі санітарної мікробіології

1.2 Санітарно-бактеріологічні лабораторії та їхнє обладнання

2. Мікробіологічні показники санітарно-гігієнічної оцінки об'єктів навколишнього середовища

2.1 Загальна характеристика методів санітарно-мікробіологічних досліджень

2.2 Санітарно-показові мікроорганізми

Висновок

Список літератури

Вступ

Санітарна мікробіологія - наука, що вивчає мікрофлору навколишнього середовища та ті процеси її життєдіяльності, які можуть негативно впливати на здоров'я людей та довкілля.

Задачами санітарної мікробіології є:

- розробка, вдосконалення та оцінювання мікробіологічних методів дослідження об'єктів навколишнього середовища;

- оцінка впливу людини та тваринного світу на довкілля;

- розробка ГОСТів та інших нормативів, методичних вказівок, які визначають відповідність мікрофлори об'єктів навколишнього середовища гігієнічним вимогам;

- розробка рекомендацій і заходів по оздоровленню оточуючого середовища та контроль за їхнім виконанням;

- охорона і збереження зовнішнього середовища.

Мікрофлора навколишнього середовища представлена, головним чином, сапрофітними мікроорганізмами. Потенційно небезпечною для людини є лише частина (близько 1:30000), проте саме ці мікроорганізми з гігієнічної точки зору - один з найважливіших, постійно діючих несприятливих факторів середовища.

1. Санітарна мікробіологія як наука

1.1 Предмет та задачі санітарної мікробіології

Особливістю санітарно-мікробіологічної оцінки оточуючого середовища є одночасний облік як кількісних показників мікрофлори, так і показників, що характеризують її стан. При санітарно-мікробіологічних дослідженнях з'ясовується лише потенційна небезпека того чи іншого об'єкта для людей та тварин, тобто можлива присутність патогенних мікроорганізмів, а не пряме їхнє виявлення. У цьому полягає одна із відмінностей санітарно-мікробіологічних досліджень від діагностики.

Знання основних положень санітарної мікробіології необхідно для санітарно-гігієнічної оцінки стану грунтів, води, повітря, харчових продуктів; дослідження випадків харчових отруєнь та їхньої профілактики; організації, гігієнічної оцінки очищення та знезараження різних об'єктів; контролю особистої гігієни працівників дитячих, лікувальних, фармацевтичних та оздоровчих закладів, харчових підприємств тощо.

У зв'язку з цим санітарний мікробіолог повинен знати біологічні властивості мікроорганізмів, які викликають забруднення довкілля, псування харчових продуктів, методи мікробіологічних та вірусологічних досліджень об'єктів навколишнього оточення (грунту, води, повітря), а також методи оцінки шляхів та ступеня інфікування тваринами та людиною оточуючого середовища патогенними бактеріями та вірусами; нормальний взаємообмін мікрофлорою між тваринами, людиною, довкіллям; виробничі та побутові процеси, що викликають порушення природного самоочищення та знезараження середовища.

1.2 Санітарно-бактеріологічні лабораторії та їхнє обладнання

Санітарно-бактеріологічна лабораторія розміщується у спеціальному приміщенні, яке пристосовано для виконання досліджень у стерильних умовах і гарантує безпеку персоналу.

Об'єктами досліджень санітарно-бактеріологічних лабораторій є:

· вода - питна, відкритих водойм, стічна;

· повітря - лікарняних приміщень, дитячих шкільних та дошкільних закладів, аптек, місць масового скупчення людей (казарм, кінотеатрів, спортивних закладів тощо);

· грунт при будівництві дитячих закладів, комунальних споруд, деяких інших об'єктів та за епідеміологічними показниками;

· харчові продукти при харчових отруєннях та при плановому контролі відповідності якості продукту та сировини вимогам нормативних документів;

· лікарські препарати для ін'єкцій, краплі для очей, дистильована вода аптек;

· хірургічний матеріал - стерильність;

· предмети вжитку, інвентар, обладнання підприємств, руки персоналу тощо.

Лабораторна кімната для проведення бактеріологічних досліджень повинна бути світлою і просторою (7,5 м2 на кожне робоче місце). Режим роботи передбачає щоденне вологе прибирання із застосуванням дезінфікуючих розчинів (1-5% розчину хлораміну чи фенолу), а один раз на місяць - дезінфекцію підлоги, стін і меблів, тому стіни покривають олійною фарбою або викладають кахельною плиткою на висоту 1,5-1,7 м, а підлогу і робочі поверхні столів вкривають лінолеумом чи кислотостійким пластиком. У кімнаті виділяється бокс з передбоксником, де проводиться робота, котра потребує стерильних умов. Дезінфекцію повітряного середовища в боксі проводять за допомогою бактерицидних ламп.1 Вимикачі ламп знаходяться поза приміщенням. У бокс потрібно подавати знезаражене повітря через систему притічно-витяжної вентиляції. Перед початком роботи потрібно увійти у передбоксник, при цьому двері в основне приміщення повині бути закритими. Щільно закривши двері, необхідно переодягнутись у спеціальний одяг (халат, шапочка, маска), а потім увійти до боксу. Приміщення, як правило, призначається для роботи двох працівників. Обладнання робочого місця в боксі таке ж саме, як і в лабораторії.

У лабораторній кімнаті виділяють наступне обладнання та робочі місця, які закріпляються за кожним працівником:

· робоче місце бактеріолога;

· стіл для фарбування препаратів

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать