Кінезотерапія при сколіозах у дітей

Міністерство освіти і науки України

Вищій навчальний заклад

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

Горлівський регіональний інститут

РЕФЕРАТ

з дисципліни: Фізична реабілітація в травматології та ортопедії

на тему:

КІНЕЗОТЕРАПІЯ ПРИ СКОЛІОЗАХ У ДІТЕЙ

2010 р

Зміст

1 Сколіотична хвороба

1.1 Етіологія і патогенез сколіотичної хвороби

1.2 Етіологічні фактори сколіотичної хвороби

2 Клініка сколіотичної хвороби

3 Клініко-фізіологічне обґрунтування кінезотерапії для дітей зі сколіотичною хворобою

3.1 Стимулююча дія

3.2 Трофічна дія

3.3 Компенсаторна дія засобів кінезотерапії

3.4 Механізм нормалізації функції

Список літератури

1 СКОЛІОТИЧНА ХВОРОБА

Сколіоз являє собою прогресуюче захворювання, що характеризується дугоподібним скривленням хребта у фронтальній площині й скручуванням хребців навколо вертикальної осі - торсія. Головна відмінність сколіозу від порушення постави у фронтальній площині - наявність торсій хребців. Крім деформації хребта при сколіозі спостерігається деформація таза й грудної клітки. Ці негативне зміни приводять до порушення діяльності серцево-судинної, дихальної систем, шлунково-кишкового тракту й багатьох інших життєво важних систем організму. Тому обґрунтовано говорити не просто про сколіоз, а про сколіотичну хвороби [14,3].

1.1 Етіологія і патогенез сколіотичної хвороби

Сколіотична хвороба виникає в період росту хребта. Це поліетіологічне захворювання. Первинні порушення відбуваються в межхребцевих дисках, де в силу обмінних порушень сполучної тканини виникають дистрофічні процеси, що приводять до зсуву диска, тобто эпіфізеолізу. Уражений диск зміщається в опуклу сторону, даючи початок біомеханічним порушенням. Подальший розвиток і прогресування сколіозу відбувається при активній участі нервово-м'язової системи, тому що зсув студенистого ядра змінює умови рівноваги. Паравертебральні м'язи, що здійснюють антигравітаційну функцію, роботу з утримання тіла у вертикальному положенні, діють у різних умовах на стороні опуклості й увігнутості хребта. Різна активність м'язів приводить до зміни конфігурації відростків, до яких вони прикріплюються, і до поступової зміни форми зростаючого хребця. Провідну роль у цих змінах грають поперечно-остисті м'язи. При формуванні дуги скривлення у верхній і середній її частині м'язова активність підвищена на стороні опуклості, а в нижній частині - на стороні ввігнутості. Як компенсація надмірної напруги паравертебральных м'язів, в організмі хворої дитини відбувається зміни статики й зв'язкового апарата хребта, нахил тіла й розтягання зв'язувань на стороні перенапружених м'язів. Зі скривленням хребта навантаження, що діє на зростаючі хребці, приводить до їхньої клиноподібної деформації, що збільшує сколіоз, і до гвинтоподібного скручування - торсії. У процесі компенсації наявного скривлення хребта й відхилення центра ваги тіла від стійкого стану відбувається відхилення голови, зсув таза, а потім під впливом однобічної тяги м'язів формується противоискривление хребта над основною дугою й під нею [17, 8].

Існує поділ сколіотичної хвороби по патогенетичній ознаці, виділяючи основний патогенетичний фактор, що формує сколіоз.

Залежно від цього сколіози діляться на 3 групи – дискогенні, гравітаційні й міотичні.

Дискогенні сколіози формуються на ґрунті дисплазії хребта, при яких студеністе ядро межхребцевого диска первинно зміщюється, внаслідок чого виникають всі наступні ланки сколіотичної хвороби.

Результат і прогноз сколіотичної хвороби при дискогенних сколіозах багато в чому визначаються станом м'язів хребта й тулуба. Поки паравертебральні м'язи здатні протидіяти порушенню рівноваги тіла при змінах у межхребцевих дисках і хребцях, прогресування сколіозу не відбувається. Із втратою м'язової компенсації скривлення, коли антигравітаційна функція починає виконуватися зв'язковим апаратом хребта, сколіоз починає прогресувати.

Гравітаційні сколіози виникають внаслідок порушення симетрії тіла дитини щодо хребта: при кривошиї, грубих однобічних рубцях, перекосі таза, укороченні м'язів на одній стороні. При таких сколіозах лікувальні заходи, спрямовані на усунення порушень статики, можуть бути досить ефективними. До них належать й засоби лікувальної фізкультури, що забезпечують вирівнювання м'язової тяги, подовження м'язів, усунення наявної однобічної контрактури.

Міотичні сколіози виникають при функціональній неспроможності м'язів тулуба внаслідок ураження нервової системи при церебральних інфекціях, міопатії, поліомієліті й ін. Дисфункції м'язів при цій групі сколіотичної деформації стають пусковим механізмом порушення статики [10,2].

1.2 Етіологічні фактори сколіотичної хвороби

Всі етіологічні фактори сколіотичної хвороби розділені на первинні, статико-динамічні й загально-патологічні.

Первинно-патологічні фактори, щовикликаютьпорушення росту й розвитку хребта, можуть мати як уроджений, так і придбаний характер: уроджений клиноподібний або напівклиноподібний хребець із асиметрією осі росту, дисплазія (диспластичний сколіоз), коли одна сторона хребта росте активніше іншої, наявність додаткового ребра на одній стороні, відсутність ребра на якій-небудь стороні, зрощення V поперекового

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать