Вплив стомлення на адаптаційні можливості зору

Тема: “Вплив стомлення на адаптаційні можливості зору”.

Мета: вивчити, як змінюється темнова адаптація зору в учнів протягом робочого дня. Дати гігієнічні рекомендації щодо освітлення класних кімнат та підсобних приміщень.

План

1. Зір.

2. Око, його будова.

3. Зорові функції.

4. Дефекти зору.

5. Парадокси зору.

6. Вплив стомлення на адаптаційні можливості зору.

7. Методи роботи.

8. Результати роботи.

9. Висновки.

10. Література.

Світлочутливі клітини є майже у всіх живих організмів і навіть у найпростіших, які не мають спеціальних органів, реагують на зміну інтенсивності світла, віддаляючись від джерела світла. Більшість рослин обернені листками і квітами до сонця, хоча не мають ніяких світлочутливих органів. А в більшості вищих тварин така чутливість до світла зосереджена в певних клітинах і високо розвинена. Людське око – особливий приклад надзвичайно чутливого спеціалізованого органу для сприйняття світла. Довжина світлових хвиль, яку може сприйняти людське око – 390-760 нм. Промені меншої довжини називають ультрафіолетовими, а більшої – інфрачервоними.

У деяких найпростіших, зокрема у евглени зеленої, поруч із скорочувальною вакуолею знаходиться яскраво-червоне чуттєве до світла вічко. Евглена завжди пливе до освітленої частини водойми, де умови для фотосинтезу найсприятливіші. У плоских черв’яків (планарій) очі представлені чашкоподібними утворами з чорним пігментом. На їх дні розміщенні групи світлочутливих клітин. Пігмент прикриває ці клітини від світла, яке падає з усіх сторін, крім верхньої і невеликої кількості з передньої сторони. Таке пристосування допомагає планаріям визначати напрям світла.

Багато морських черв’яків мають добро розвинені очі і інші органи чуття, які розміщені на голові, але дощовий черв’як, який веде підземний спосіб життя, втратив їх.

Серед безхребетних тільки кальмар і восьминіг мають очі камерного типу з лінзами, які здатні фокусувати далекий і близький зір, і створювати досить точні зображення всіх предметів, які їх оточують.

Комахи та ракоподібні мають складні (фасеточні) очі, абсолютно відмінні від очей хребетних. Очі з’єднують тисячі однакових частинок-оматидів, щільно з’єднаних між собою та з’єднаних з мозком через оптичні нерви. Кожна частинка складається із системи лінз, котрі направляють світло на прозору зорову паличку, рабдом, оточену світлочутливими нервовими клітинами. Коли вони збуджені, тоді посилають сигнал до мозку комахи. Такі очі формують мозаїчне зображення, що складається з і світлих та темних плям. Комахи не розрізняють світло, але дуже гарно реагують на рухи, саме завдяки фасеточним очам.

Важливу роль, при орієнтуванні в оточуючому серидовищі риб, відіграють очі. Риби бачать на відносно близькій відстані, але розрізняють форму і колір предметів.

У жаб на голові є два великих опуклих ока, захищених повіками. Жаби не розрізняють колір, але помічають будь-який рух.

У хижих ссавців очі розміщені спереду голови. Це дозволяє їм краще орієнтуватися в просторі і бачити на великі відстані. А на противагу в “здобичі” очі розміщені по боках голови, що дозволяє бачити все навкруги, і дає змогу залишитися неушкодженим.

Людське око – це дивовижний і надзвичайно складний витвір природи. Око розташоване в очній ямці черепа (орбіті). Воно має кулясту форму з опуклішою передньою частиною і тому ще називається очним яблуком. Очне яблуко постійно перебуває в русі, стрибкоподібно рухаючись з боку в бік, уверх і вниз. При не напруженій зоровій орбіті воно робить приблизно 120 стрибків за 1 хвилину за допомогою рухових м’язів. Обидва зорових ока завжди рухаються в одному напрямку.Очне яблуко має три оболонки: білкову, судинну і внутрішню.

Зовнішня білкова оболонка, або склера, найщільніша й найміцніша в усьому оці. Вона надає очному яблукові форми, тобто виконує опорну функцію.Складається з волокнистої тканини, в якій переплетені колагенові та еластичні волокна. Спереду волокниста оболонка переходить в рогівку, яка пропускає і заломлює промені світла, оберігає око від ушкоджень і пилу. До неї прикріплюються око рухові м’язи. Через склеру, позаду очного яблука, проходить зоровий нерв і кровоносні судини.

Судинна оболонка складається з райдужки, ціліарного тіла і власне судинної оболонки. Райдужка містить спеціальний пігмент – меланін, який визначає її забарвлення – від блакитного до темно-коричневого. У центрі райдужки є круглий отвір – зіниця. Завдяки коловим і повздовжнім м¢язам вона здатна рефлекторно змінювати свій діаметр при зміні інтенсивності освітлення. Діаметр зіниці змінюється і при емоційних реакціях: за стану страху зіниця розширюється, а за гніву – звужується. У середній частині судинної оболонки міститься ціліарне тіло , що складається з війкових м¢язів і зв¢язок, до яких прикріплюється кришталик.

Власне судинна оболонка – це густа сітка кровоносних судин, які забезпечують безперервне живлення ока. Між рогівкою і райдужкою, а також між райдужкою і кришталиком є невеликі простори, які називають передньою і задньою камерами ока , що заповнені так званою водянистою вологою. Вони постачають рогівку і кришталик поживними речовинами, оскільки останні не мають кровоносних судин. Порожнина око поза к