Диференційна діагностика та терапевтичне лікування еректильної дисфункції судинного генезу

Державна установа

«Інститут урології АМН України»

Сагань Олексій Степанович

УДК: 616.69 - 008.1 - 07 - 085

Диференційна діагностика та терапевтичне

лікування еректильної дисфункції судинного генезу

14.01.06-урологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькій медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Люлько Олексій Олексійович,

Запорізька медична академія післядипломної освіти

МОЗ України, завідувач кафедри урології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Гурженко Юрій Миколайович,

ДУ „Інститут урології АМН України”,

старший науковий співробітник

відділу сексопатології та андрології;

доктор медичних наук, професор

Щербак Олександр Юрійович,

Національна медична академія

післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України,

професор кафедри урології.

Захист відбудеться «_17__»_____06_____2008 р. о _13___ годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.615.01 при Державній установі «Інститут урології АМН України» за адресою: 04053, м. Київ, вул.Ю. Коцюбинського, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державної установи «Інститут урології АМН України» за адресою: 04053, м. Київ, вул.Ю. Коцюбинського, 9-а.

Автореферат розісланий «___16_»______05_____ 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук Старцева Л.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поширеність еректильної дисфункції серед чоловіків всіх віків складає від 10% до 20%. Повноцінне статеве життя – один з найважливіших компонентів фізичного і душевного здоров’я кожної людини, у зв’язку з чим пошук способів лікування еректильної дисфункції залишається важливим питанням урології і сексопатології [Возианов А.Ф., Горпинченко И.И., 1997]. Діагностика та надання лікарської допомоги при статевих розладах набуває в останні роки все більшої актуальності у зв’язку зі зростанням статевої патології серед населення. Це обумовлено систематичними психоемоційними перевантаженнями, погіршенням екологічних умов, шкідливими чинниками виробництва, безконтрольним використанням медичних препаратів, запальними процесами статевих органів, зростанням соматичних захворювань, зокрема серцево-судинних [Мазо Є.Б., 2004].

Незважаючи на вдосконалення методів діагностики, залишається багато нез’ясованого у питаннях взаємозв’язку психогенної та васкулогенної еректильної дисфункції [Горпинченко И.И., 2003]. Діагностика та диференціальна діагностика ЕД органічного (васкулогенного) ґенезу й психогенної ЕД складна та неоднозначна. Неоднозначним є трактування результатів сучасних методів дослідження, таких, як реофалографія, реоплетизмографія та інших.

На сьогодні існує широкий спектр фармакологічних, хірургічних та інших способів лікування порушень ерекції: використання інгібіторів 5-фосфодиестерази, інтракавернозне введення вазоактивних препаратів, фалопротезування та безліч інших. Проте відомі способи не завжди достатньо ефективні, а деякі з них викликають велику кількість побічних ефектів. Інгібітори 5-фосфодиестерази можуть викликати гіпотензію, порушення координації, гіперемію обличчя, диспепсичні явища [Мазо Е.Б., Гамидов С.И., 2004]. Інтракавернозна терапія вазоактивними препаратами може супроводжуватися розвитком кавернозного фіброзу, високим ризиком пріапізму, болем, гематомою в місці ін’єкції, кровотечею [Лоран О.Б., Сегал А. С, Щеплев П.А., 1995; Люлько А.В., 1996]. Все це вимушує багатьох пацієнтів відмовитися від подальшого лікування, а вчених продовжувати пошук нових методів лікування еректильної дисфункції і способів для їх здійснення.

Одним з перспективних напрямів в лікуванні еректильної дисфункції на сьогодні є місцеве застосування гелів [Padma-Nathan H., Steidle C., Salem S., Tayse N., Yeager J., Harning R., 2003].

Застосування гелів дозволяє створювати високі концентрації діючих речовин безпосередньо в місці доторку, не впливаючи на інші життєво важливі системи людського організму, зводячи до мінімуму рівень побічних реакцій. Крім того, ці лікарські форми дозволяють об’єднати в своєму складі комплекси діючих речовин, несумісних між собою в інших лікарських формах [Козир Г.Р., Тихонов О.І., 2003].

За сучасними уявленнями лікарська форма гель – це складний комплекс лікарських речовин з їх носіями – гелевою основою, та іншими допоміжними речовинами [Перцев И.М., Котенко А.М., Чуешов О.В., Халеева Е.Л., 2003]. Значний вплив на ефективність гелів справляє співвідношення лікарських і допоміжних речовин, а також природа носія і технологічні операції приготування [Назарова О.С., 2005].

Пошук шляхів підвищення ефективності диференційної діагностики васкулогенної та психогенної ЕД та обґрунтування місцевого лікування зумовило напрямок дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом планової науково-дослідної теми, затвердженої МОЗ України, номер державної реєстрації 0104U005459. Дисертаційна робота пройшла біоетичну експертизу (протокол №11 від 18.10. 2007 р).

Мета дослідження. Підвищити ефективність

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать