Історичні та медико-соціальні аспекти становлення і розвитку вчення про сибірку

Державна установа «ІНСТИТУТ МІКРОБІОЛОГІЇ ТА ІМУНОЛОГІЇ ІМ. І. І. МЕЧНИКОВА АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

ПУГАЧ Надія Борисівна

УДК 61 (091) + 579.825.11:616 – 036.22 – 029:91 (043.3)

ІСТОРИЧНІ ТА МЕДИКО-СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ ВЧЕННЯ ПРО СИБІРКУ

14.02.04 – історія медицини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДУ «Інститут мікробіології та імунологіїім. І.І. Мечникова АМН України».

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Волянський Юрій Леонідович, ДУ « Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова АМН України», директор

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Філімонова Наталія Ігорівна, Національний фармацевтичний університет МОЗ України, професор кафедри мікробіології, вірусології та імунології

доктор медичних наук, професор Васильєв Костянтин Костянтинович , Сумський державний університет МОН України, завідувач кафедри соціальної медицини і організації охорони здоров’я, гігієни та екології;

Захист дисертації відбудеться « 17 » квітня 2008 р. о 13.00 годині на засіданні вченої ради Д 64.618.01 при ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова АМН України» (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 14-16).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова АМН України» (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 14-16).

Автореферат розіслано « 4 » березня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Д 64.618.01 С. В. Бруснік

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Історія науки – один із найважливіших чинників людської культури – допомагає правильно зрозуміти і оцінити попередні та сучасні етапи її розвитку, а також прогнозувати майбутнє. Історія медицини як науки і практичної спеціальності служить імпульсом у нових пошуках і дослідженнях, є орієнтиром у діяльності вчених при розробці і формуванню принципово нових наукових напрямів та їх практичної реалізації. Історія медицини містить широку, масштабну панораму динаміки медичного знання, накопичує і зберігає інформацію про шляхи його досягнення, форми і способи відкриття, освоєння, узагальнення та усвідомлення всього нового. Яскравий приклад – історія боротьби з інфекційними хворобами. Історія медичної мікробіології розкриває біологічні характеристики, суть і функції патогенних мікробів – збудників інфекційних захворювань, патогенез і перебіг інфекційного процесу, визначає взаємини між мікробами і організмом людини та тварин у певних умовах зовнішнього і соціального середовища.

Збереження духовної та наукової спадщини великих попередників вельми важливо сьогодні для становлення та розвитку нашої незалежної держави. Історія медицини буяє фактами, що відкриття наших науковців нерідко приписувалось ученим інших країн. Так, у музеї Лондонської медицини фігурують матеріали, що інфаркт міокарда при житті вперше діагностував у 1912 р. американський терапевт Дж. Б. Херрік, хоча фактами підтверджено, що ще в 1909 р. цей діагноз уперше в світі обґрунтовано і описано засновником Київської школи терапевтів, професором Київського університету В. П. Образцовим разом зі своїм учнем М. Д. Стражеско. Капсула нирки морфологічно в деталях вивчена полтавчанином О. М. Шумлянським, сучасником М. М. Тереховського, і оприлюднена в його докторській дисертації («Про будову нирок») у 1782 р. в Страсбурзькому університеті. Але ж в міжнародній термінології вона означена як капсула англійця Боумена – capsula glomeruli (капсула ниркового клубочка), хоча він зробив лише аналогічний опис капсули та її функцій значно пізніше (тільки в 40-х роках XIX ст.). М. Ф. Гамалея експериментальним шляхом дійшов висновку, що резервуаром та переносником збуднику висипного тифу є воші. Але ж Нобелівську премію «за встановлення переносника висипного типу – платтяної воші» у 1928 р. отримав французький мікробіолог Шарль Ніколь.

Першовідкривачем вірусів і основоположником важливого розділу мікробіології – вірусології – є ботанік Д. Й. Івановський (1864-1920), учень Л. С. Ценковського. Вивчаючи мозаїчну хворобу тютюну, він установив (1892), що збудник останньої, на відміну від бактерій, невидимий при найсильнішому на той час збільшенні мікроскопу і здатний проникати через фільтри. Д. Й. Івановський першим сформував уявлення про ще невідомий патоген, один з яких обумовлює тютюнову мозаїку. Нобелівську ж премію отримав голландець М.В.Бейерінк (1898) як творець нової теорії про віруси.

Перші спостереження над формами, що фільтруються, зробив М.Ф. Гамалея в 1898 році. Він виявив просвітлення культури паличок сибірки в дистильованій воді, руйнування бактерій і здатність цієї рідини протягом 6-12 годин знищувати свіжі культури сибірки. Спостереження М. Ф. Гамалеї – перша і важлива сторінка вчення про бактеріофагію. Результати англійського вченого Фредеріка Туорта (1915) та французького мікробіолога Фелікса де Ерреля (1917) є прямим продовженням напрямку, відкритого М. Ф. Гамалеєю. До речі, ще раніше, І. І. Мечников (1890) зробив припущення, що лізис бактерій спричинюється невидимими живими ан