Особливості окислювального стресу та стан імунної системи у онкологічних хворих в залежності від методу та результатів лікування

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я України

Харківський національний медичний університет

Воронцова Лоліта Леонідівна

УДК 616-006.6:612.018:612.017-07

Особливості окислювального стресу та стан імунної системи у онкологічних хворих в залежності від методу та результатів лікування

14.03.04 – патологічна фізіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Харків – 2008

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Незважаючи на певні успіхи в розробці нових хірургічних, променевих і хіміотерапевтичних методів лікування показники виживаності онкохворих істотно не збільшуються. Особливу тривогу при цьому викликає той факт, що близько 47% цього контингенту хворих становлять люди працездатного віку (Э.В. Лукач, 2000; Р.А. Абизов, 2001). Актуальність цієї проблеми підтверджують і дані Національного ракового реєстру України, відповідно до яких щорічно в нашій країні на рак занедужують до 160 тис. чоловік і до 100 тис. чоловік вмирають від цього захворювання. При цьому онкологічні захворювання ЛОР-органів становлять до 7 тис. випадків на рік (Канцер-реєстр України, 2004).

Нерозв’язаність багатьох питань, що стосуються механізмів канцерогенезу, і відсутність значних успіхів у підвищенні ефективності лікування онкологічних хворих призвели до розвитку парадоксальної ситуації: незважаючи на постійно зростаючий арсенал методів і засобів лікування онкопатології, розбіжності у принципових підходах до терапії не тільки не зменшуються, а й зростають (Н.Е. Кушлинский, 2000; В.А. Каширин, 2003; Ф.Д. Евчев, 2005; В.С. Іванкова, 2005; Е.С. Северін та співавт., 2006).

Все це підкреслює високу актуальність подальшого вивчення патогенезу пухлинного росту. Особливого значення при цьому набувають дослідження особливостей перебігу вільнорадикальних процесів як шляхів метаболізму, що мають безпосереднє відношення до регуляції обмінних процесів у клітинах, у тому числі пов’язаних з передачею генетичної інформації. Подібно до інших захворювань, під час розвитку злоякісних новоутворень в організмі виникає окисний стрес (О.Ф. Возіанов та співавт, 1998; М.Ю. Горшунська, 2002; Х.М. Марков, 2005). Окисний стрес формується за рахунок появи дисбалансу між станом систем антиоксидантного захисту й інтенсивністю дії прооксидантних факторів (В.Н. Зиновьева, А.А. Спасов, 2004). Основним його проявом служить підвищення інтенсивності вільнорадикального окислювання (ВРО) білків, ліпідів і нуклеїнових кислот (В.Н. Зиновьева, О.В. Островский, 2002; А.С. Болдырев, 2005). Однак послідовність залучення до цього процесу вільнорадикального пошкодження молекулярних компонентів клітини при раку залишається не вивченою.

Доведено, що різні варіанти поєднання метаболічних змін можуть призводити до розвитку тих самих комплексів адаптивних реакцій або подібних патологічних проявів (Р.В. Петров, 1988; А.А. Ярилин, 1999). Однак механізми формування тих або інших форм відповідної реакції залишаються недослідженими (Е.М. Климова, 2003). Практично відсутня інформація про те, як при онкопатології здійснюються процеси накопичення активних форм кисню й азоту, які ініціюють ланцюгові вільнорадикальні реакції. Особливий інтерес становить вивчення характеру взаємовідношень оксидантного стресу й змін у стані імунної й ендокринної систем протягом тривалого післяопераційного періоду залежно від видів і результатів проведеного лікування, що залишається недостатньо дослідженим (В.Г. Антонов та співавт., 2004, 2005; Ю.С. Донскова, 2005). Вивчення усіх цих питань важливе для пошуку оптимальних критеріїв вибору тактики лікування й контролю його ефективності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Запорізької медичної академії післядипломної освіти МОЗ України. Комплексна тема кафедри клінічної лабораторної діагностики – «Вивчення особливостей стану клітинної й гуморальної ланок уродженого та адаптивного імунітету у хворих на рак гортані за умов комбінованої терапії» (номер державної реєстрації 0104V002146, 2004–2006 рр.). Дисертант є відповідальним виконавцем даної теми.

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження – виявити особливості оксидативного стресу і його роль у виникненні метаболічних та імунних розладів у онкологічних хворих з урахуванням часової динаміки патологічного процесу й проведеного лікування, на підставі чого розробити критерії вибору тактики лікування.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

1. Вивчити особливості прояву окисного стресу у онкологічних хворих на доопераційному етапі й під час лікування, а саме інтенсивність вільнорадикальних процесів [перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), ВРО білків і нуклеїнових кислот, утворення окису азоту], стан ферментативної й неферментативної ланок антиоксидантної системи (АОС).

2. Охарактеризувати функціональну активність симпатоадреналової та гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової систем.

3. Оцінити стан імунної системи (за активністю фагоцитозу, Т-клітинного імунітету, продукцією факторів росту, Fas/APO-1).

4. Оцінити інтенсивність ендогенної інтоксикації в організмі.

5. Виявити провідні й значущі параметри вивчених показників у хворих у до- і післяопераційному періодах і на різних етапах лікування.

6. Охарактеризувати типи порушень окисно