Про сутність поняття "стратегічна конкурентоспроможність"

Реферат

з маркетингу на тему:

Про сутність поняття

"Стратегічна конкурентоспроможність"

Поняття "стратегічна конкурентоспроможність" увійшло в науковий ужиток відносно недавно. Кілька років тому Р. Фатхутдінов звернув увагу на те, що звичайно констатується тільки фактична конкурентоспроможність, а щодо прогнозної конкурентоспроможності в літературі згадки не зустрічаються; своє власне трактування цього поняття дослідник подає в такий спосіб: "Стратегічна конкурентоспроможність – це потенційна здатність об'єкта або суб'єкта управління конкурувати в майбутньому на конкретних ринках, забезпечувана зниженням прояву стратегічних неконкурентоспроможних чинників і посиленням прояву стратегічних ексклюзивних конкурентних переваг об'єкта (суб'єкта) на основі проведення комплексної стратегічної діагностики об'єкта або суб'єкта, параметрів ринку і конкурентів, розробки стратегії".

Крім Р. Фатхутдінова питанням стратегічної конкурентоспроможності займався також вітчизняний дослідник І. Смолін, який визначив сутність розгляданого поняття дещо лаконічніше: "Стратегічна конкурентоспроможність являє собою перспективну цільову характеристику майбутньої здатності суб'єкта ринку отримувати конкурентні переваги над суперниками і реалізовувати їх у власних інтересах. У конкретизованій формі вона уособлює запланований результат здійснення конкурентної стратегії і тому виступає об'єктом стратегічного управління".

Метою даної роботи є комплексне дослідження та виявлення сутності словосполучення "стратегічна конкурентоспроможність", яке тепер уже набуло всіх прав наукового терміна. Щоб здійснити свій намір, ми вдамося до методів синтезу й аналізу, розглянувши окремо обидві складові словосполучення, вичерпно витлумачивши зміст кожної, а далі синтезувавши здобуті результати, як це звичайно прийнято в практиці чи не кожного дослідження.

Розпочнемо з аналізу першої складової, яка походить від категорії "стратегія". Спираючись на традиційні підходи до тлумачень її сутності, прийняті в економічній теорії, стратегію можна визначити як сукупність цілей, а також методів їх досягнення, які в умовах мінливого зовнішнього середовища постійно коригуються з метою адаптації до змін останнього у процесі досягнення намічених орієнтирів. В основу стратегії покладено не часовий орієнтир, а спрямованість на досягнення цілі; "головним критерієм привабливості стратегії вважається ступінь досягнення цілей підприємства". Звідси можна констатувати, що сенс першої частини в назві поняття "стратегічна конкурентоспроможність" містить у собі не тільки спрямованість на досягнення суб'єктом ринку поставлених цілей, а й своєчасну адаптацію останніх, а також і дій суб'єкта ринку до умов зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування.

Щодо другої частини словосполучення найкращим можна вважати таке визначення: "Конкурентоспроможність підприємства (фірми) в умовах маркетингової орієнтації– це спроможність господарських одиниць до ефективного функціонування на ринку, заснованого на пропозиції товарів, що відповідають запитам і перевагам покупців за якістю, кількістю і асортиментом в необхідні терміни і на більш вигідних в порівнянні з конкурентами умовах".

Таким чином, у нас є всі підстави твердити, що конкурентоспроможність, тобто можливість конкурувати, - це, по-перше, властивість об'єкта або суб'єкта бути кращим за інших за певними параметрами, по-друге, вона проявляється лише в конкурентному змаганні.

Уже на даному етапі аналізу, здавалось би, можна констатувати, що застосування цього поняття обмежене певними рамками, а саме: дану властивість може мати об'єкт або суб'єкт у конкурентному середовищі, а в умовах обмеженої конкуренції (монополії) уживання поняття втрачає сенс. Проте такий висновок був би передчасним, і ось чому.

По-перше, будь-який суб'єкт або об'єкт ринку спрямований на задоволення потреб споживача. Останні є сталими, тому змінюються лише методи й інструменти їх задоволення. Наприклад, якщо підприємства випускають абсолютно різні товари, але призначені для задоволення однієї і тієї самої потреби, то виробники стають конкурентами і стосовно них поняття конкурентоспроможності набирає всіх прав.

По-друге, навіть якщо уявити, що лише одна фірма задовольняє потребу повністю (наприклад, якийсь монополіст з виробництва та реалізації специфічного лікарського препарату), то ця монополія тимчасова, становище існуватиме, поки потенційні конкуренти не розроблять товару-замінника.

По-третє, кожен господарюючий суб'єкт є водночас учасником декількох ринків -ринку товарів, ринку ресурсів, ринку послуг тощо. Тому, навіть якщо на якомусь одному з ринків він не матиме конкурентів, то на інших йому все одно доведеться брати участь у конкурентній боротьбі.

Отже, конкурентоспроможність являє собою комплексну та системну категорію ринкової економіки.

Дослідження поняття "конкурентоспроможність" логічно приводить до проблеми її рівнів. У розгляді цієї категорії немає одностайності. Деякі науковці твердять про існування чотирьох рівнів: конкурентоспроможність товару, організації, галузі і держави. Інші цю класифікацію спростовують, і, як на наш погляд, мають цілковиту рацію, їхні аргументи можна визнати досить переконливими.

Розпочнемо з конкурентоспроможності товару. Звичайно говорять, що в