Творчий потенціал працівників як елемент системи антикризового управління персоналом

Творчий потенціал працівників як елемент системи антикризового управління персоналом

Миронюк Ірина Василівна

студентка спеціальності «Менеджмент

організацій» групи 43-МО

У статті визначено місце творчого потенціалу у загальній системі потенціалів підприємства, проведений аналіз показників творчого потенціалу працівників.

Постановка проблеми. Сьогодні практично кожен господарюючий суб’єкт функціонує в умовах, коли у процесі підприємницької діяльності та еволюційного розвитку виникають не прогнозовані економіко-управлінські ситуації, результатом яких є невизначеність подальшого стратегічно-тактичного функціонування [4]. Одним із напрямків вирішення зазначеного питання є забезпечення формування ефективного антикризового управління персоналом, особливо в умовах соціально-економічної нестабільності країни.

Знання та творчий потенціал працівників стають головним чинником ефективності економічної системи, без якого технічний і економічний прогрес останньої стають практично недосяжною завданням, незалежно від обсягу коштів, інвестованих у виробниче обладнання і технологію. Дослідження показали, що співвідношення між інтелектуальними фондами компаній та їх матеріальними ресурсами складає в даний час 5 до 1, кожен долар, витрачений на дослідження і розробки, приносить у вісім разів більший прибуток, ніж долар, вкладений у техніку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Істотний внесок у розвиток теорії антикризового управління персоналом зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені як Данюк В.М., Петюх В.М., Колот А.М., Крушельницька О.В., Корецький М.Х., Ансофф Г.І., Фреденбергер Г., Маслач С., Миронова О.М., Міхова А.В. та інші. Теоретичні, методичні та практичні аспекти управління персоналом та людського капіталу широко досліджено в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних науковців: Михайлової Л.І., Лігоненко Л.О., Чухна А.П. , Щокіна Г.В., Боона М., Кібанова А.Я., Маслова В.І., Янковської Л.А., Гольдштейна Г.Я., Колпакова В.М., Шумпетера Й. та інших.

Проте, науковці у своїх працях торкаються питання трудового, творчого потенціалу працівників, поняття людського капіталу, залишаючи при цьому поза увагою визначальну роль цих категорій у антикризовому управлінні персоналом. Відтак, сьогодні недостатньо висвітленими залишаються місце і роль творчого потенціалу працівників в системі антикризового управління персоналом, що і обумовлює актуальність цього дослідження.

Метою статті є вивчення місця професійної творчості у контексті антикризового менеджменту персоналу, а також визначення місця творчого потенціалу серед загальної системи потенціалів підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Спочатку визначимо свою позицію щодо трактування творчого потенціалу як наукової категорії. На думку авторів [1-3]творчий потенціал – адаптаційний рівень трудового потенціалу працівника, пов'язаний з активністю та саморозвитком його ресурсів і можливостей у трудовій діяльності.

Творчий потенціал працівника включає в себе його адаптивні, креативні, інноваційні, евристичні здібності, знання, навички та вміння, реалізовані у трудовій сфері.

Оскільки можливості для творчості істотно різняться залежно від конкретного виду праці, можна говорити і про різноманітні типи і рівні самого творчого потенціалу працівників.

Однак не варто забувати, що творчість не обмежується сферою праці, хоча тут вона найбільш поширена і найбільше цінується. Творчість у праці не виключає, а навпаки, веде до поширення продуктивного підходу до діяльності на інші сфери життя людини. Отже, творчий потенціал працівника є більш широким за обсягом поняття порівняно з поняттям трудового потенціалу, бо відображає здатність людини до перетворень у будь-якій з форм життєдіяльності.

Найширшим є визначення творчого потенціалу як фонду, сукупності можливостей реалізації нових напрямів діяльності суб’єкта творчості [4]. Стосовно окремого індивіда творчий потенціал визначають як «інтегруючу якість особистості, що характеризує ступінь її можливостей ставити і вирішувати нові завдання у сфері своєї діяльності, яка має суспільне значення» [3]. При цьому результати такої діяльності, оцінені залежно від значущості досягнутої новизни, можуть слугувати показником рівня використання творчого потенціалу фахівця [2].

Проте недостатньо розглядати творчий потенціал лише з погляду результативності діяльності, у якій він реалізується. Ми розглядаємо творчого працівника підприємства як такого, що виражає вищий ступінь розвитку, підготовленості до конкретних видів діяльності в межах своєї посади та умов функціонування підприємства в цілому, до зміни стилів управління, до пошуку виходів із кризових ситуацій, до найбільш конструктивного раціонального прийняття рішень у складних та екстремальних умовах [4].

Отже, під творчим потенціалом працівника ми будемо розуміти вищий, найбільш розвинений аспект його трудового потенціалу.

Криза персоналу – складне явище, яке має свої ознаки та стадії, певні причини та наслідки. Об’єктивно-суб’єктивний характер її формування, необхідність вивчення та усвідомлення причин, а також можливість одержання позитивних результатів у разі ефективного управління організацією, яка перебуває у кризі, – усе це дає підстави стверджувати, що наявність кризи – ще не кінець існування фірми.

Антикризове управління персоналом забезпечує мінімізацію можлив