Управлінські моделі. Теорії моделей

Реферат на тему:

Управлінські моделі. Теорії моделей

В основі економетричного підходу — складання моделей, що демонструють ті чи інші економічні явища і процеси, лежить наукове абстрагування найбільш характерних рис дих явищ і процесів. На відміну від економічної моделі, економетрична модель виражається в математичній формі.

Відповідно до цього підходу, у всякій розвинутій економіко-математичній моделі виділяються чотири різні сторони. По-перше, вона демонструє певні економічні явища якісного змісту, виражені в тих чи інших одиницях виміру. Ці величини є свого роду параметрами моделі. По-друге, у модель входять певні кількісні зв'язки і залежності між параметрами. Це можуть бути балансові співвідношення, що визначають структуру мо­дельованого процесу чи більш складні залежності, що пов'язують результати процесів з їх причинами. По-третє, модель визначає сферу припустимих змін параметрів моделі в часі, просторі та обсязі. Це так звані обмеження, накладені на кількісні за­лежності. По-четверте, модель повинна бути системою взаємо­залежних параметрів, залежностей і обмежень з визначеними входами і виходами. Управління такою системою, тобто одержання визначених результатів на виході, повинно від­буватися за допомогою того чи іншого впливу на входи без втручання в її внутрішню структуру.

Побудова економетричних моделей розподіляється на чотири основних етапи. Перший етап — специфікація, коли виробляється формалізація основних економічних змінних і на основі вихідних допущень і пропозицій відшукуються ма­тематичні рівняння. Другий етап — ідентифікація, що полягає в порівнянні значень параметрів рівнянь, отриманих на першому етапі внаслідок специфікації. Третій етап — верифікація, що складається у визначенні і виборі критеріїв для оцінки якості результатів специфікації й ідентифікації, тобто ступеня адекват­ності моделей реальним економічним процесам. Якщо моделі, отримані шляхом специфікації й ідентифікації, неадекватні, то досліджуються обгрунтованість вихідних посилок, вибір і формалізація економічних змінних. Четвертий етап — про­рокування, що являє собою процедуру визначення майбутніх значень змінних, вхідних у економетричну модель.

Економетричний підхід до аналізу і програмування еко­номічних процесів одержав у США поширення у вигляді спроб побудови економічних моделей у масштабах не тільки окремих фірм, а й усього суспільства. Тут важливо, зокрема, вказати на ті "моделі відтворення", що конструював Я .Тінберген у своїй роботі "Економічні цикли США за 1919 — 1932 р." Пізніше Тінберген створив ще кілька моделей, але вони не знайшли практичного застосування. З найбільш відомих у літературі економетричних моделей варто назвати "модель відтворення в США" (1955), розроблену Л. Клейном і А. Гольдбергером..

Інший напрямок економетрії базує свої дослідження і побудову моделей на аналізі за методом балансу зроблених витрат і випущеної продукції (аналіз "витрати — випуск"). У цій галузі найбільше визнання одержали дослідження американського економіста В. Леонтьєва, що опублікував роботи "Структура американської економіки в 1919— 1929 р." (1941) і "Дослідження структури американської економіки" (1953).

Незважаючи на наявність ряду серйозних недоліків, економетричні моделі, створені на основі аналізу "витрати — випуск", одержали в США велике поширення, головним чином для дослідження міжгалузевих балансових зв'язків в економіці. Кількість таких моделей продовжує зростати. Поряд із прагнен­ням удосконалювати цей метод аналізу вимальовується тенденція до об'єднання "моделей відтворення" з моделями "витрати — випуск" у формі динамічних моделей "витрати — випуск". У тих галузях, де порівняно широко застосовується програмування, вони використовуються для встановлення взаємозалежності і погодженості передбачуваних обсягів випуску продукції в рамках "моделей відтворення". Подібні економетричні моделі на­магаються створити для вирішення як широких завдань прогно­зування розвитку економіки, так і більш приватних проблем (наприклад, структурного аналізу виробництва, аналізу впливу зовнішньої торгівлі на економіку країни, дослідження систем цін і відносин між структурою витрат виробництва і структурою цін, вивчення місця і ролі окремих галузей і сфер діяльності в економіці та їхнього впливу на її розвиток тощо).

Ще одна група представників "нової" школи бачить специфічні особливості управлінських завдань у широкому використанні особливого типу так званої експертної інформації і "системних досліджень". Справді, у процесі управління соціальними спільностями постійно доводиться мати справу з такими ситуаціями, коли необхідна для управління інформація міститься лише у формі думок, переконань, що повинні пройти відповідну обробку й експертизу. Такі ситуації особливо часто виникають у процесі формування цілей колективу чи організації і з'ясування можливостей для реалізації певного завдання.

Порівняно великий розвиток у США одержали розробки прогнозуючих систем на основі концепції "дерева цілей". Вони широко використовуються при нормативному прогнозуванні в промисловості, сприяючи поліпшенню процесу прийняття рішень з розглянутого проекту за допомогою визначення різних шляхів, що дають можливість досягти поставлених цілей на основі прийнятої стратегії і тактики.

"Дерево цілей"