Суть діяльності організації. Спеціалізація робіт, структуризація, повноваження, звітність

РЕФЕРАТ

на тему:

Суть діяльності організації. Спеціалізація робіт, структуризація, повноваження, звітність

Суть діяльності організації. Спеціалізація робіт, структуризація, повноваження, звітність.

Першим елементом організаційної структури є спеціалізація робіт. Спеціалізація робіт — це ступінь, що містить розподіл частини загального завдання організації на менші частини. Спеціалізація є характерною рисою розширення організації. Наприклад, коли Уолт Дісней створив свою компанію, він робив усе власноруч — писав і малював комікси та продавав їх до театрів. Як тільки його бізнес почав розростатися, він найняв інших працівників для виконання цих функцій. Коли ж розширення продовжувалося, то поглиблювалася і спеціалізація. Якщо тепер художник працює над мультфільмом, то він малює тільки одного героя. Отже, сьогодні TheWaltDisneyCompany має тисячі спеціалізованих робіт.

Переваги та недоліки спеціалізації. Однією з переваг спеціалізації є те, що працівники виконують певне завдання і досягають у цьому досконалості. По-друге, час передавання завдань зменшується. Коли працівники виконують різні завдання, то деколи можуть втратити час, якщо припинять свою роботу над одним і почнуть інше. По-третє, вузько визначена робота є простішою, її можна виконувати за допомогою спе­ціалізованого устаткування. По-четверте, коли працівник, який виконує високоспеціалізовану роботу, звільняється або йде увідпустку, менеджер може швидко і за малі кошти навчити когось іншого.

Головний недолік спеціалізації робіт — це те, що виконавці можуть бути незадоволені, оскільки робота їм набридне: ця робота може бути настільки спеціалізованою, що не буде творчою і її не можна буде стимулювати; вона стане монотонною. Внаслідок цього може збільшитися кількість прогулів, а отже, знизитися якість роботи. Крім того, переваги спеціалізації не завжди гарантовані. Отже, хоча деякий рівень спеціалізації потрібен, вона не повинна бути надмірною, оскільки може мати негативні наслідки. Менеджери повинні відчувати ситуації, в яких треба уникати надмірної спеціалізації. І справді, за останні роки виникло багато різних альтернативних підходів щодо планування робіт.

Альтернативи до спеціалізації Щоб уникнути проблем, пов'язаних зі спеціалізацією, менеджери шукають інші підходи до проектування робіт, щоб забезпечити оптимальний баланс між організаційними вимогами до ефективності і продуктивності та індивідуальними потребами творчості й автономності. Таких альтернативних підходів є п'ять: ротація робіт, укрупнення технологічних операцій, урізноманітнення процесу роботи, підхід з погляду характеристик роботи і метод робочої групи.

Ротація робіт — це систематичний перехід працівників від однієї роботи до іншої. Наприклад, робітник у товарному складі повинен розвантажити вантажівку в понеділок, прийняти товар на склад у вівторок, перевірити рахунки в середу, підготувати замовлений товар у четвер, завантажити вантажівку у п'ятницю. Отже, робота не змінюється, водночас робітники виконують різні функції. На жаль, ротація робіт не сприяє мотивації або задоволенню робітників. Роботи, які допускають ротацію, стають порівняно звичними і рутинними. Робітники, що змінюють роботу, спочатку отримують деяке задоволення, однак швидко це задоволення зникає. Багато компаній (таких як Ford, PrudentialInsurance, TRW, WesternElectric) застосовували ротацію робіт, яку сьогодні найчастіше використовують як навчання для вдосконалення вміння та гнучкості працівників.

Укрупнення технологічних операцій введене з метою збільши­ти загальну кількість завдань, які виконує робітник. Внаслідок цього всі працівники виконують широкий спектр завдань, що даєзмогу суттєво зменшити рівень незадоволення від роботи. Різні організацій, у тому числі ІВМ, АТ&Т та Maytag, використовували цей метод. На жаль, хоч були деякі негативні наслідки (зростали кошти на підготовку робітників), профспілки доводили, що зарплату треба підвищувати, оскільки робітник виконує більшу кількість завдань, проте досить часто робота і надалі була нудною й рутинною.

Урізноманітнення процесу роботи передбачає зростання діапазону й різноманітності завдань. У цьому випадку менеджери перестають контролювати деякі ділянки роботи, надаючи більше самостійності працівникам і структуруючи процес. Ці зміни посилюють відповідальність підлеглих. Інший аспект цього процесу — постійне надання працівникам нових творчих завдань, що збільшує можливості для зростання їхнього професійного рівня. Багато фірм досягли успіху саме завдяки урізноманітненню процесу роботи. Однак цей підхід має свої недоліки. Наприклад, перед урізноманітненням процесу роботи потрібен аналіз робочих систем, проте його рідко виконують, і менеджери не завжди цікавляться думкою працівників, коли йдуть на урізнома­нітнення процесу роботи.

Підхід з погляду характеристик роботи — це альтернатива до спеціалізації робіт, яка враховує систему робіт і кваліфікацію працівни­ків. Він передбачає, що працю можна проаналізувати й удосконалити за такими п'ятьма головними характеристиками (рис. 3):

1) різноманітність навичок: кількість різних операцій, що їх виконує особа під час роботи;

2)ідентичність завдань: ступінь, до якого робітник виконує всю або визначену частину всієї роботи;

3)значення завдання: відчуття його важливості;

4)автономність: ступінь контролю робітника над ви­конанн