Рекламна діяльність: бухгалтерський облік

Відповідно до Закону «Про рекламу»учасниками такого процесу є: рекламодавець – особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження; розповсюджувач реклами – особа, яка здійснює розповсюдження реклами; виробник реклами – особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами.

Статтею 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.93 р. № 56-93 (зі змінами та доповненнями) встановлено, що вартість послуг за встановлення та розміщення реклами обкладається податком з реклами. Згідно зі ст. 1 цього Декрету податок з реклами належить до місцевих податків. Сплачується цей податок із усіх видів оголошень і повідомлень, що передають інформацію з комерційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна й одягу; на вулицях, магістралях, площах, будинках, транспорті та в інших місцях. Податок з реклами одержують розповсюджувачі реклами при розрахунках з рекламодавцями. При оформленні розрахункових документів податок виділяється окремим рядком. Базою для обчислення податку є вартість послуг без врахування ПДВ. Водночас ПДВ не нараховується на податок з реклами. Граничний розмір податку з реклами не має перевищувати 0,1 % вартості послуг за розміщення одноразової реклами і 0,5 % – за розміщення реклами на тривалий час.

Крім того, ст. 18 Декрету № 56-93 встановлено, що визначення порядку сплати місцевих податків та зборів віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування. Тому крім вищезазначених нормативних документів слід керуватися конкретними документами відповідних місцевих органів.

Відповіді на деякі питання, які виникають у підприємств під час здійснення рекламної діяльності, читайте у цій рубриці.

Первинні документи, що підтверджують рекламні витрати підприємства на розміщення оголошення та трансляцію рекламного ролика

Відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно зі ст. 2 цього Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для реклами в засобах масової інформації підприємству необхідно здійснити такі господарські операції: розробку рекламного продукту (макета, тексту рекламного оголошення, відеоролика тощо) та фактичне розміщення такого рекламного продукту в засобах масової інформації (на радіо або телебаченні, на сторінках друкованих видань).

Відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами між рекламодавцем та розповсюджувачем (виробником) реклами регулюються Законом № 270/96-ВР і здійснюються на договірній основі. Право на макет або відеоролик залежно від умов договору залишається за рекламодавцем або розповсюджувачем (виробником).

Якщо за умовами договору рекламодавець отримує у власність створений рекламний продукт, який можна використовувати в подальшому в інших розповсюджувачів, то згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженим наказом Мінфіну України від 18.10.99 р. № 242 (зареєстровано в Мін'юсті України 02.11.99 р. за № 750/4043, зі змінами та доповненнями, за текстом – ПБО 8), такий продукт вважається нематеріальним активом.

Визнання об'єкта нематеріальним активом здійснюється на підставі оформленого первинного документа, що містить його найменування, характеристику (опис), порядок і строк його корисного використання, первісну вартість, дату придбання, підписи осіб, що прийняли об'єкт нематеріального активу, які повинні перевірити обґрунтованість оприбуткування нематеріального активу, тобто наявність документів (довідок), що описують сам об'єкт нематеріального активу або порядок його використання (письмовий опис з формулами, кресленнями, схемами, зразками тощо).

При ідентифікації об'єктів нематеріальних активів комісія підприємства, до складу якої повинні входити компетентні фахівці з питань інтелектуальної власності, перевіряє наявність та чинність документів, які є підставою для оприбуткування об'єкта нематеріального активу, документів, які засвідчують правомірне набуття права авторства, права власності, права на використання об'єкта нематеріального активу, а саме: свідоцтв, ліцензій (ліцензійних договорів, авторських договорів); договорів про передачу права власності на об'єкт нематеріального активу; виписок з відповідних державних реєстрів, які підтверджують право на об'єкт нематеріального активу; актів приймання-передачі прав на об'єкти нематеріального активу; інші документи, пов'язані з ідентифікацією прав на об'єкти нематеріального активу.

Комісією підприємства на підставі зазначених документів приймається рішення щодо відповідності придбаних активів критеріям, встановленим ПБО 8 для зарахування (оприбуткування) їх до складу нематеріальних активів, що зазначається в Акті введення в господарський об