Творчість Габріеля Гарсіа Маркеса

Тема: Творчість Габріеля Гарсіа Маркеса

(нар. 1928 р.).

На початку уроку звертаємось до основних етапів життєвого і творчого шляху письменника, проблемати­ки та провідних мотивів його прози.

Гарсіа Маркес - це один з найвідоміших письмен­ників сучасності, найяскравіший представник літера­тури «магічного реалізму». Він народився 6 березня 1928 р. в провінційному колумбійському містечку Ара-катака. Серед головних чинників та життєвих обста­вин, що визначили майбутній світогляд та коло творчих інтересів, сам письменник пізніше назве благодійний вплив материних батьків, у родині яких він виховувався (його бабуся Транкіліна знала безліч неймовірних історій і була неперевершеним оповідачем; дідусь Ніколас, полковнику відставці, ветеран громадянської війни 1899-1903 рр. - був мужньою і доброзичливою людиною), а також фантастичну атмосферу місце­вості, де він жив, історія та побут якої були овіяні чис­ленними міфами та легендами.

Перші літературні спроби Гарсіа Маркеса належать періоду його навчання в інтернаті, де він пробує писа­ти вірші. Вдруге юнак звертається до літератури з се­редини 40-х років, поєднуючи свої творчі пошуки з журналістикою. Втім, надто серйозно до своїх тодішніх занять літературою Гарсіа Маркес ще не ставився, жартома зазначаючи, що свої перші оповідання напи­сав з метою розвіяти скепсис критика і романіста Саламеа Борди щодо спроможності молодого ко­лумбійського покоління висунути зі своїх рядів власних письменників. Перші художні публікації Гарсіа Маркеса дійсно не були вдалими. Це насамперед стосується його повісті «Опалелистя» (1951), в якій він змалював вигадане містечко Макондо, що нагадує реальне містечко його дитинства Аракатаку. Цей твір був зна­менний ще й тим, що започаткував одну з провідних тем усієї подальшої творчості письменника, а саме - тему самотності, відчуженості людини у світі. Подаль­ша його письменницька кар'єра зазнавала як успіхів, так і тимчасових відступів. Одне з його оповідань 1955 р. «Якось після суботи» отримало національну премію Колумбії. Письменницька слава приходить до Гарсіа Маркеса в 1967 р., коли з'являється його роман «Сто років самотності», що мав приголомшливий успіх і ставився критикою за глибиною ідейного задуму і рівнем художньої досконалості в один ряд із сервантесівським «Дон Кіхотом». У навіяному біографічними образами дитинства письменника, а також історичним контекстом життя країни романі змальовані шість по­колінь роду Буендіа - від його заснування і до повного виродження. Причиною цього виродження стає замк­нутість, ізольованість від часу та проблем, якими жи­вуть інші люди, а в більш глибокій смисловій перспек­тиві роману вимирання роду Буендіа символічно зна­менує деградацію, духовний занепад людства, яке все більше індивідуалізується і усамітнюється, втрачаючи ту духовну єдність, ту солідарність, яка виступає ос­новною запорукою виживання і розвитку. Саме у зв'яз­ку з романом Гарсіа Маркеса «Сто років самотності» чи не вперше з'являється й термін «магічний реалізм».

Ще одна магістральна тема творчості Гарсіа Мар­кеса - це проблема влади, її філософського та психо­логічного обгрунтування та причин її переродження в некеровану законами і мораллю деспотичну тиранію. Ця тема проходить через багато творів письменника, з яких у першу чергу слід назвати збірку «Незвичайна і сумна історія про довірливу Ерендиру та її жорсто­ку бабцю» (1972), роман «Генерал у лабіринті » (1989) і особливо головний, за визначенням самого письмен­ника, роман «Осінь патріарха» (1975). Визначний вне­сок письменника у розвиток латиноамериканської літератури XX ст. був відмічений у 1982 р. Нобелівсь­кою премією: «за романи та оповідання, в яких фан­тазія та реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цього континенту». Основними стильовими рисами творів Гарсіа Маркеса є взаємопроникнення елементів реальності та фантастики, поєднання філо­софських здобутків сучасної латиноамериканської культури з мотивами та образами індіанської, негри­тянської та іспанської міфології, експресивний мета-форизм, тяжіння до символічних узагальнень та прит­чової манери оповіді, лаконізм та «снайперська точність мовлення».

Наступний етап уроку - бесіда за запитання­ми, що розкривають зміст «програмного» оповідання Маркеса «Стариган з крилами» із збірки «Надзвичайна і сумна історія про довірливу Ерендиру там" жорстоку бабцю» (1972). Схарактери­зуйте фабулу і знайдіть ознаки «магічного реалізму» в оповіданні Маркеса «Стариган з крилами». Розкрийте філософсько-етичний сенс образу янгола в оповіданні. Через які деталі в уяві читача окреслюється образ ян­гола? Яким і чому є ставлення до нього мешканців селища? Як це їх характеризує? Поясніть значення фіна­лу оповідання. Як проблематика оповідання співвідноситься з колом провідних мотивів творчості Гарсіа Маркеса? Проведіть дискусію за такими питан­нями: 3 якою метою янгол приходив на землю? Що символізує його відродження? Яким символічним змістом наповнений образ крил янгола?

Крім того, окремі учні можуть отримати завдання підготувати доповіді, в яких оповідання Гарсіа Маркеса буде співставлене із тематично спорідненими з ним творами - віршем І. Драча «Крила» і оповіданням Л. Толстого «Що живить людей».

Бесіду вчитель спрямовує на такі тези.

Фабулу оповідання складає розповідь про те, як одного разу після бурі рибалка Пелайо та його дружи­на Елісенда знайшли