Проблема психології надлюдини у творчості Ольги Кобилянської

РЕФЕРАТ

на тему:

Проблема психології надлюдини у творчості Ольги Кобилянської

Психологія XX століття є передусім психологією особистості. Розвиток ідеї особистості призводить до виникнення ідеї надлюдини. Ідею надлюдини, яку розробив німецький філософ Фрідріх Ніцше, італійський учений П.Мантегацца відносить до екстазів могутності й діяльності. Він вважає, що ці екстази є найскладнішими, вони найважче піддаються визначенню, тому їх психологічний аналіз є дуже сміливим завданням. У своєму міфі про надлюдину Ніцше впроваджує культ сильної особистості, яка наодинці бореться з вадами сучасності, й романтичну ідею «людини майбутнього». Філософія Ніцше вплинула на різні напрями західної думки XX століття — філософію життя, прагматизм, екзистенціалізм, а також на письменників кінця XIX — початку XX століття.

На українському ґрунті ідею надлюдини у своїх творах втілювала буковинська письменниця Ольга Кобилянська. Народилася Ольга Юліанівна 27 листопада 1863 року в містечку Гура-Гумора на Буковині в родині дрібного урядовця. Через складні матеріальні обставини закінчила лише чотири класи початкової німецької школи. В досить ранньому віці О. Кобилянська почала писати вірші німецькою мовою. Тією ж мовою написала перші свої оповідання. У 1886—1887 роках Кобилянська написала першу повість «Вона вийшла заміж», також німецькою мовою, але пізніше під впливом Софії Окуневської почала писати українською мовою, і згадана повість дістала в українському варіанті нову назву «Людина».

Повість «Людина» була надрукована в журналі «Зоря» у Львові (1894 p.). Досить яскраво показана психологія надлюдини в повісті «Царівна», яку Кобилянська почала писати в 1888 році в Кимполунзі, а закінчила в Чернівцях в 1895 році. Окрім «Царівни», психологічний аналіз надлюдини Кобилянська дала в збірці «Покора» (1899 р.) та повісті «Через кладку» (1905 p.).

Необхідно зазначити, що не лише Ніцше мав вплив на буковинську письменницю. В автобіографії «Про себе саму» Ольга Кобилянська засвідчує: «Західна культура впливала на мене своїми літературними творами. Готфрід Келлер, перед ним — Шпільгаген, виховуюча німецька повістярка Е. Марлітт, 3. Вернер, з скандинавців — І. П. Якобсен, пізніше — великий психолог Герман Банг, Гамсун, Гейєрштам і т. ін. Щодо Ніцше, то правда, він мене займав своєю глибиною й деякими думками на будуче (майбутнє. — І. Д)»1 .

Про вплив Ніцше на творчість Кобилянської писали М. Грушевський, О. Маковей. Грушевський оцінюючи повість «Царівна», зазначав, що авторка «досить механічно» змодернувала свою «старосвітську історію про „сандрільону" — царівну-сирітку, що „поневіряла світом, таки доходить щастя" — при помочі національного і жіночого питання та філософії Ніцше»1 .

Подібні думки були притаманні Осипу Маковею, який писав, що основна філософія Наталки з «Царівни», чи то Кобилянської, складається з двох тез: «аристократизм душі, вищі люди Ніцше» та «емансипація жінок». Ніцше, котрого читала останніми роками, мав добрий вплив на Кобилянську через те, що він навчив її дивитися на світ і людей з вищого, більш ідеального становища; він звернув її увагу на стиль взагалі, хоч ніхто інший, тільки той Ніцше сказав такий гіркий комплімент жінкам: «Як ідеш поміж жінки, бери батіг», — та проте, стверджує О. Маковей, він настроював її сильно й відважно.

Ідеї, які використовувала О. Кобилянська у своїх творах, запозичувалися не лише у творчих людей, котрі мали на неї вплив, вони черпалися також з особистого життя письменниці. Авторка «Царівни», зазначає М. Грушевський, засвідчила свій талант надзвичайно сильно в психології, адже більшість її творів написано з народного життя. І сама Кобилянська стверджувала: «Так майже кожний нарис має щось із справдішнього життя в собі. Не менше — і більші оповідання. Мої особисті переживання відігравали немалу роль в моїх писаннях. „Царівна" писана кровією мого серця»1 .

Не є дивиною, що Кобилянська цікавилася філософією Ніцше, адже Ніцше вплинув на таких визначних європейської слави письменників, як Гавптман, Зудер-ман, Гальбе, Метерлінк, д'Аннунціо, Стрінберг, Ібсен, Брандес, Пшибишевський та інших. Влучні вислови автора «Заратустри» збагатили словесний скарб чи не кожної мови: «поза межами добра й зла», «ті, що їх багато, забагато», «переоцінка всіх цінностей», «жадоба сили», «надлюдина».

Найоригінальнішим поняттям філософії Ніцше є «надлюдина». Для «надлюдини» характерне: мужність, енергія, відвага; все те, що дає силу й що сильне. Для Ніцше надлюдина минулого — це Олександр Великий, Цезар, Август, Карл Великий, Цезар Борджіа і Наполеон. Як відомо, всі ці люди — люди енергії, дії. П. Мантегацца так описує екстаз діяльності й могутності великих геніїв дії: «Вони, можливо, провели все життя в очікуванні цього моменту зачарування, але цей момент був чудовою нагородою за весь піт і всю кров, які пролиті протягом їхнього життя. Немає тієї тріумфальної арки, немає такого позолоченого трону чи лаврового вінка, які могли б принести внутрішню насолоду, яку переживає геній, перебуваючи в стані екстазу перед своїм витвором; багатовікове життя звичайних людей не може зрівнятися з однією такою миттєвістю, котру, можливо, не зміг би виміряти ніякий годинник у світі, але який помічається й поглинається людською свідомістю, як дощова краплина пожирається спраглою пустелею»1 .

Що ж взяла Кобилянська як авторка «Царівни» від автора «Заратустри»? Один письменни