Герберт Уэллс 2

Герберт Джордж Веллс (Herbert George Wells) народився 21 вересня 1866 року в затишному містечку Бромлі неподалік від Лондона в родині звичайних англійців вікторіанської доби. Батько працював садівником, мати - покоївкою у великому старовинному маєтку Ап-парк, де обслуга не менш, ніж пани, пишалася вельможністю походження і краще знала славетний родовід своїх господарів, ніж історію власної родини. Як це й годиться дрібним буржуа, батьки майбутнього письменника мріяли про незалежність, яка в їхній уяві ототожнювалась із можливістю мати власну справу. Згодом мрія здійснилася. На невеличкі збережені гроші за допомогою далеких родичів удалося купити будиночок і посудну крамничку. Тут виявилося, що батько родини не має хисту до примноження капіталу. І як тільки доля відвернулася від Веллсів - захворів батько, - їм довелося продати крамничку і будинок і повернутися до Ап-парку, де мати стала працювати економкою. В Ап-парку між книжок і слуг минуло дитинство Герберта Веллса.

І умови існування, і тогочасна моральна атмосфера на все життя зробили Веллса прибічником вікторіанських традицій. Мати майбутнього письменника Сара з юних років обожнювала свою ровесницю королеву Вікторію, виховувала в синові чесність, повагу до багатства, а головне - прагнення до фінансової незалежності. Хлопчик мав досягти статусу хай дрібного, але власника. Та сильнішим від повчань матері виявився вплив книжок.

Бібліотека Ап-парку, зібрана колишніми його власниками, складалася, в основному, з літератури доби Просвітництва. Вона й породила в юного Веллса непереборну віру в прогрес і непереможне тяжіння до знань. Крамарем він не став (а втім, може, філософія, закладена в дитинстві, допомогла свого часу письменнику-Веллсу [3] в організації фінансової незалежності? Адже те, чого в цьому плані йому пощастило досягти, вдавалося далеко не всім талантам).

Герберта віддали вчитися на прикажчика до мануфактурної крамниці. Нічого не вийшло. Через якийсь час хазяї повернули хлопчика додому як нездатного до навчання. Проте потяг до знань виявлявся постійно і нестримно. Навчаючись на мануфактурника, молодий Веллс приділяв вільний час не лише читанню книжок. Він спромігся відвідувати заняття зовсім іншого плану - його вабили до себе природничі науки.

Значно краще, ніж продавати крам, він зумів навчати дітей. Коли Гербертові пощастило влаштуватися молодшим вчителем у Мідхерсті, він вразив екзаменаторів знаннями своїх учнів. За це юний вчитель отримав право безкоштовно протягом року навчатися біології та природничим наукам у професора Томаса Хакслі, учня великого Чарлза Дарвіна в лондонській Нормальній школі.

Досі знання Веллса з різних предметів були певною мірою хаотичними, розрізненими. В 19 років він прагне збагнути світ як щось цілісне, зрозуміти основні закони його організації та розвитку. Природничі науки стають для нього ключем для ви-будови такої цілісності. Інтерес до біології не був випадковим для Веллса, це довела і його тривала плідна літературна діяльність. Адже понад усе він був мислителем, що прагнув побачити і осягти єдину систему світу, в яку було б вписано і людське суспільство, і становище людини у всесвіті. Мабуть, саме за системність він так гаряче полюбив феномен Просвітництва. Але Просвітництво з його непохитною вірою в Прогрес і Розум найбільше цікавилося математикою і механікою - науками лінійними. В кінці XIX століття зростає інтерес до природничих наук, які дають складну картину органічного життя.

Цікаво, що водночас з Веллсом зовсім інша людина, породжена іншою культурою і способом життя, але підбурювана такою ж пристрастю зрозуміти світ, звертається до природничих наук як до першоджерела. Це - Джек Лондон, який не обмежується лише соціальними вимірами, а намагається встановити місце людини в системі органічного світу (що є традиційним для американської філософської думки). Співставлення двох популярних у своєму часі письменників свідчить не про їхню ідентичність (її немає і не може бути в середовищі митців); воно [4] може служити характерним доказом того, що інтерес до природи, її основних законів став ознакою часу і був необхідним для людей, які бажають зрозуміти власне життя.

Веллсу надзвичайно пощастило із вчителем. Томас Хакслі був не тільки блискучим біологом, а й вченим-мислителем, що прагнув осягнути закони природи і людського суспільства, зрозуміти зв'язок людини із тваринним світом і характер їхньої розбіжності. Хакслі констатував, що тварини інстинктивно поводяться найбільш доцільно. Людина ж має свідомо організувати власне життя за законами доцільності. І тут найважливіше - та система, яка існує лише в людській спільноті, - система моральних цінностей, що й вирізняє людину із тваринного світу, з яким вона пов'язана всіма фізичними параметрами і функціями. Мораль можна вважати основою культури, - суто людського феномена, без якого не може бути ніякого майбутнього людства. Ще на зорі технократичної ери біолог-мислитель розрізняв технократію і культуру і наголошував на тому, що лише досконала культура має створити завершену теорію життя, що ніякі здобутки техніки не забезпечать прогресу суспільству із нерозвиненою мораллю.

Тож не дивно, що учень Хакслі Герберт Веллс перейнявся думками і філософічним настроєм свого вчителя і це спонукало замислитись над мірою і співвідношенням вільної плинності, мінливості й детермінованості, які в реальному світі усталилися протягом довгої історії, а людина, щоб забезпечити виживання людства на землі, має знай