Особливості взаємозв язку стилю управлінської діяльності та типу поведінки при розв язанні конфл

Міністерство освіти України
Київський університет ім. Тараса Шевченка
факультет соціології та психології
кафедра загальної та інженерної психології

Кваліфікаційна робота на тему:

“Особливості взаємозв’язку
стилю управлінської діяльності та
типу поведінки при розв’язанні конфлікту”

Студентки ІV курсу
відділення психології
Яцук І.В.

Науковий керівник:
доц. Український Я.І.

Київ – 2000

План.

Вступ.......................................................................................................................... 3

1. Теоретичний огляд проблем упраління........................................ 5

1.1. Психологічний аналіз поняття управління............................................. 5

1.2. Стиль керівництва як індивідуальна форма прояву управлінської діяльності.9

2. Емпіричне дослідження стилів діяльності управлінців.... 42

2.1. Обгрунтування вибору методичного матеріалу.................................. 42

2.1.1. Методика Блейка-Моутон як засіб визначення характерного стилю управління(ГРІД)............................................................................................... 44

2.1.2 Методика Томаса-Кілмена як засіб визначення розв’язання конфлікту.54

2.2. Аналіз результатів емпіричного дослідження...................................... 62

Висновки............................................................................................................... 65

Література............................................................................................................. 67

Додатки................................................................................................................... 69

Вступ

Об’єкт дослідження: управлінська діяльність менеджерів середньої та нижньої ланки управління.

Предмет дослідження: взаємозалежність стилю управління та поведінки при розв’язанні конфлікту.

Мета: дослідити взаємовплив та взаємозалежність стилю керівництва та типу поведінки при розв’язанні конфлікту.

Завданнями дослідження були:

- виявлення характерного стилю управлінської діяльності менеджерів середньої та нижньої ланки;

- виявлення переважного типу поведінки управлінців в конфлікті;

- дослідження та аналіз можливих взаємозв’язків стилів діяльності та поведінки.

Наукова новизна: дана теорія визначення типів управління за час свого існування піддавалась удосконаленню та уточненню, вона широко використовується за кордоном. У вітчизняній практиці надають перевагу іншим теоріям, які описують типові стилі керівництва. Застосування саме цього “емпірично достатнього” підходу, яким є запропонована теорія, сприятиме ефективності керівництва, стане корисною для зміцнення системи управління.

Теоретична та практична значущість: для ефективної управлінської діяльності і роботи всієї організації важливого значення набуває визначення такого стилю керівництва, який забезпечить досягнення і збереження максимальних кількісних і якісних показників. Єдиний підхід для об’єктивної оцінки існуючих типів управління можливий при застосуванні табллиці для визначення типів управління(ГРІД). Вона є основою для створення комплексної системи в управлінській діяльності.

1. Теоретичний огляд проблем упраління.

1.1. Психологічний аналіз поняття управління.

Скільки існує людство, стільки існує й управління. Людина, перебуваючи в суспільстві не може бути вільною від управлінського впливу держави, суспільства, колективу, в якому працює, безпосередніх керівників.

Преші спроби власне наукового підходу до управління виробничим процесом були відзначені в Англії вже у перші десятиріччя 19 ст., коли стали виникати велики підприємства. На початкових стадіях кооперації праці загальне керівництво здійснював найбільш досвідченний і вмілий працівник, який пропонував виконувати і свої виробничі обов”язки. Разом зі зростанням обсягів виробництва та ускладненням виробничих обов”язків управління виділяється в окрему функцію. Уже в першій половині 19 ст. головною фігурою в організації виробництва стає управляючий, професійний керівник, який займається комплексом питань: оранізаційними, економічними, технологічними, соціальними та ін., без вирішення яких неможливе розширення виробництва.

Процес формування управління як науки, як галузі самостійних досліджень був викликаний необхідністю застосування найбільш ефективних методів управління в процесі організації виробництва, конкурентною боротьбою “за місце під сонцем” на світовому ринку, потребами великого бізнесу, розвитком розподілу функцій, відповідальності та повноважень у державному механізмі.

Управління – це сукупність скоординованих заходів, направлених на досягнення поставленої в рамках організації певної мети.

Управління організацією може здійснюватись лише за умови, коли існує реально діюча система, котра вирішує задачі упраління. Реально діюча система управління є формою реалізації управлінських взаємозв’язків. За її умов управління набуває конкретного змісту, конкретних форм прояву та практичну реалізацію. В реальній дійсності управлінська діяльність – це функціонування системи управління.

Розвиток управління організацією є частиною загального поступального руху суспільства. Тому незалежно від того, яку роль відводять управлінню в тих чи ін

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать